Реєстраційний номер
0826U001188, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
05-06-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Музичні події в сучасній українській культурі: режисерські стратегії та культуротворчі функції
Здобувач
Харченко Михайло Володимирович,
Керівник Деркач Світлана Миколаївна
Опонент Садовенко Світлана Миколаївна
Опонент Пархоменко Ірина Ігорівна
Рецензент Поліщук Людмила Олександрівна
Рецензент Крипчук Микола Володимирович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський національний університет культури і мистецтв
Опис
Дисертація присвячена комплексному культурологічному аналізу музичних подій в сучасній українській культурі 2020–2025 років – їхнім режисерським стратегіям та культуротворчим функціям в умовах трансформаційних викликів. Наголошено, що досліджуваний період позначений одночасним впливом трьох системних чинників: пандемії COVID-19, інтенсивної цифровізації суспільного життя та повномасштабного російського збройного вторгнення в Україну. Саме їхнє поєднання зумовило безпрецедентні трансформації у функціонуванні музичних подій як явища культури – як у формах їхньої організації, так і в їхньому соціальному та символічному змісті.
Водночас виокремлено комплекс культуротворчих функцій музичних подій – ідентифікаційну, комунікативну, відновлювальну, меморіальну, мобілізаційну, дипломатичну та освітньо-трансляційну. Підкреслено їхню взаємопов’язаність і синхронну реалізацію в межах однієї події, що визначає її як багатофункціональний соціокультурний феномен. Особливу увагу приділено посиленню терапевтичного, меморіального та мобілізаційного вимірів у воєнний період, що забезпечують консолідацію суспільства та підтримку національної ідентичності.
У висновках узагальнено результати комплексного культурологічного аналізу музичних подій в Україні у 2020–2025 роках як специфічного соціокультурного феномену, що зазнав глибинних трансформацій під впливом пандемії COVID-19, процесів цифровізації та повномасштабної війни. Акцентовано, що в умовах множинних криз музична подія еволюціонувала від переважно розважальної практики до багатовимірного механізму культуротворення, здатного продукувати нові форми колективного досвіду, підтримувати суспільну стійкість та забезпечувати символічне відтворення культури.
Значну увагу приділено трансформації режисури музичних подій, яку осмислено як комплексну соціокультурну практику. Виокремлено ключові режисерські стратегії, що сформувалися у відповідь на виклики часу: «режисура присутності», переосмислення простору як смислотворчого чинника, гібридизація сценічних і цифрових форматів, режисура безпеки та поліцентричності, «режисура продовженого досвіду», а також меморіальна режисура. Підкреслено, що ці стратегії засвідчують зміну парадигми режисури – від видовищно-комерційної до етично орієнтованої, спрямованої на збереження культурної тяглості та адаптацію суспільства до кризових умов.
Окремо акцентовано на системі культуротворчих функцій музичних подій, серед яких виокремлено ідентифікаційну, комунікативну, відновлювальну, меморіальну, мобілізаційну, дипломатичну та освітньо-трансляційну. Наголошено на їхній синхронній реалізації в межах однієї події, що визначає її як унікальний багатофункціональний феномен. Підкреслено, що в умовах війни особливого значення набувають терапевтичний, меморіальний і мобілізаційний виміри, які забезпечують психологічну підтримку суспільства та сприяють консолідації нації.
Узагальнено, що музична подія в досліджуваний період змінює свій онтологічний статус, трансформуючись із простору споживання мистецтва на простір продукування смислів, ідентичностей та моделей соціальної взаємодії. Акцентовано на процесі декомерціалізації музичних подій і зміщенні акценту з розважальної функції на їхню екзистенційну та культуротворчу сутність. Висвітлено взаємозв’язок між режисерськими стратегіями та культуротворчими функціями, який визначено як взаємообумовлений механізм, що забезпечує адаптивність музичних подій та їх здатність трансформувати кризові обмеження у джерело інновацій. Підкреслено, що ця адаптивність є закономірною характеристикою музичної події як відкритої, процесуальної та контекстно-чутливої форми культурної практики.
Окреслено перспективи розвитку музичних подій, серед яких визначено формування цифрових екосистем безперервної взаємодії з аудиторією, впровадження інклюзивних і безпекових принципів у режисуру, використання технологій штучного інтелекту для персоналізації досвіду, а також пошук нових сенсорних форматів, що протидіють «цифровій втомі». Наголошено на важливості розвитку міжнародної репрезентації української музичної подієвості як бренду «культури стійкості».
Ключові слова: музична подія, культуротворення, режисерські стратегії, культуротворчі функції, українська культура, національна ідентичність, культурний спротив, цифровізація, символічне виробництво, соціальна резильєнтність.
Дата реєстрації
2026-04-25
Додано/оновлено в НРАТ
2026-04-25 / 2026-07-02
