Реєстраційний номер
0826U001434, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-05-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Публічно-сервісні повноваження органів місцевого самоврядування в Україні: теоретико-правовий аспект
Здобувач
Штефюк Олександр Олександрович, аспірант
Керівник Ковбас Ігор Васильович
Опонент Мацелик Тетяна Олександрівна
Опонент Кобилецький Микола Мар'янович
Рецензент Білоскурська Олена Валеріївна
Рецензент Бабін Ігор Іванович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене комплексному науковому аналізу публічно-сервісних повноважень органів місцевого самоврядування крізь призму загальнотеоретичних і практичних засад їх закріплення в умовах реформування вітчизняного законодавства. Основну увагу зосереджено на трансформації парадигми муніципального управління, де ключовим орієнтиром стає людиноцентризм як невід’ємний елемент європеїзації правової системи України. Автор обґрунтовує, що сервісна спрямованість діяльності органів місцевого самоврядування докорінно змінює характер їхніх взаємовідносин з індивідом, перетворюючи владну вертикаль на партнерську взаємодію. Сучасний стан доктрини адміністративного та муніципального права вимагає переосмислення статусу місцевих рад та їхніх виконавчих органів, що актуалізує необхідність розширення їхніх повноважень саме у сфері надання публічних послуг. Категорія «публічно-сервісні повноваження» розглядається як фундаментальний складник адміністративно-правового статусу суб’єктів самоврядування, що знаходить своє поступове відображення в новелах законодавства про адміністративні послуги та адміністративну процедуру.
У межах теоретичного аналізу доведено, що, попри значну кількість наукових праць з муніципальної тематики, питання публічно-сервісних повноважень досі не отримало цілісного висвітлення. Дослідження доктринальних підходів дозволило констатувати, що розвиток концепту «сервісної держави» безпосередньо впливає на зміст правомочностей місцевої влади. Встановлено тісний взаємозв’язок між поняттями «публічно-сервісні повноваження» та «публічно-сервісна діяльність», де перші виступають правовою основою для реалізації другої. Законодавче регулювання адміністративних послуг на сучасному етапі фактично закріплює процедурні рамки виконання цих повноважень, забезпечуючи практичне втілення обов’язків муніципалітетів перед членами територіальних громад.
Правова природа досліджуваних повноважень розкривається через їх поділ на власні та делеговані, що визначає джерело їх походження — безпосередньо від закону або через передачу функцій від органів виконавчої влади. Реформа децентралізації суттєво змінила адміністративно-правовий ландшафт, розширивши перелік сервісних функцій у галузях освіти, медицини, культури та благоустрою відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування. Разом із тим, автор наголошує на наявності певних законодавчих прогалин, що спричиняють компетенційні конфлікти між органами самоврядування та місцевими державними адміністраціями. Для подолання цих суперечностей аргументовано необхідність чіткого нормативного розмежування сфер відповідальності та посилення інституційної спроможності громад щодо надання якісних послуг.
Важливим аспектом роботи є дослідження адміністративної процедури як механізму реалізації сервісних повноважень. Встановлено, що принципи адміністративної процедури формують етико-правовий фундамент для діяльності посадових осіб, гарантуючи захист прав і свобод людини під час її звернення до органів влади. Ідеологія «доброго врядування», імплементована в національне законодавство, забезпечує прозорість та передбачуваність дій муніципальної адміністрації. Прийняття Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено як вагомий крок у впровадженні європейських стандартів комунікації, що дозволяє розглядати органи місцевого самоврядування як повноцінних та відповідальних учасників публічно-сервісних правовідносин.
У порівняльно-правовому аспекті висвітлено досвід країн Європейського Союзу, де наділення муніципалітетів сервісними функціями є усталеною тенденцією. Аналіз конституційного та спеціального законодавства Франції, Італії, Словенії, Румунії та Хорватії свідчить, що закріплення публічно-сервісних повноважень на найвищому рівні сприяє стабільності місцевої демократії. Французька модель децентралізації та італійська практика застосування принципу субсидіарності демонструють ефективність автономного вирішення питань місцевого значення при збереженні солідарності з державою. Досвід постсоціалістичних країн підтверджує, що розвиток сервісної складової місцевого самоврядування є невід’ємною умовою успішної євроінтеграції. Резюмуючи, автор стверджує, що гармонізація українського законодавства з європейськими стандартами в частині реалізації публічно-сервісних повноважень є запорукою побудови ефективної системи публічної адміністрації, орієнтованої на потреби громадянина.
Дата реєстрації
2026-05-08
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-08 / 2026-07-02
