Реєстраційний номер
0826U001560, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
12-06-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Вплив SARS-CoV-2 на емоційну сферу особистості
Здобувач
Яковлева Анастасія Ігорівна,
Керівник Гаврилькевич В’ячеслав Костянтинович
Опонент Кононенко Оксана Іванівна
Опонент Завацька Наталія Євгенівна
Рецензент Руденок Алла Іванівна
Рецензент Кулешова Олена Віталіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Хмельницький національний університет
Опис
Дисертацію присвячено теоретичному та емпіричному дослідженню змін в емоційній сфері особистості під впливом SARS-CoV-2 та спричиненої ним пандемії як чинника трансформації психічного здоров’я та якості життя. Обґрунтовано, що в постпандемічний період ключового значення набувають відновлення емоційної регуляції та подолання когнітивного дефіциту. Пандемія COVID-19 розглядається як системний стресогенний фактор, що зумовлює постійну адаптацію в умовах невизначеності, а емоційний дистрес і «когнітивний туман» визначають життєдіяльність особистості.
Мета дисертаційної роботи полягала у комплексному дослідженні змін емоційної сфери як інтегративного утворення, взаємопов’язаного з когнітивною функціональністю, психологічною резильєнтністю та якістю життя, а також у виявленні механізмів подолання негативних наслідків інфекції SARS-CoV-2.
На основі здійсненого науково-теоретичного аналізу встановлено, що емоційна сфера особистості в умовах пандемії виконує провідну регулятивну функцію в процесах адаптації до змінених умов життєдіяльності та виступає важливим внутрішнім ресурсом організації поведінки. Обґрунтовано доцільність розгляду емоційного стану після перенесеного COVID-19 як динамічної багаторівневої системи, що формується внаслідок складної взаємодії зовнішніх (карантинні обмеження, соціальна ізоляція, зміна звичного способу життя) та внутрішніх (безпосередній вплив вірусу на нервову систему, запальні реакції, когнітивні порушення) детермінант.
Аналіз проблеми засвідчив, що постковідний синдром проявляється у поєднанні соматичних, когнітивних і емоційних симптомів. «Когнітивний туман» розглядається як складний симптомокомплекс, що включає порушення пам’яті, уваги, швидкості обробки інформації та виконавчих функцій, виникає незалежно від тяжкості перебігу захворювання та суттєво ускладнює навчальну, професійну та повсякденну діяльність особистості. Встановлено, що суб’єктивне переживання когнітивного дефіциту часто має більш виражений вплив на якість життя, ніж об’єктивно зафіксовані когнітивні порушення.
Виявлено, що психологічна резильєнтність виступає важливим ресурсом подолання наслідків інфекції та адаптації до постпандемічних умов, корелює з рівнем емоційної стійкості, знижує інтенсивність дистресу та сприяє збереженню функціональної активності особистості. Показано, що високий рівень резильєнтності пов’язаний із кращими показниками психологічного благополуччя та більш ефективними стратегіями подолання труднощів.
Результати емпіричного дослідження засвідчили, що COVID-19 асоціюється не лише із соматичними наслідками, а й із тривалими змінами емоційного благополуччя, зокрема підвищенням рівнів тривоги, депресивних проявів та емоційної виснаженості. Гендерний аналіз показав, що жінки характеризуються вищими рівнями тривожної та депресивної симптоматики, більшою емоційною реактивністю та частішими суб’єктивними скаргами на когнітивні труднощі, що свідчить про їхню підвищену чутливість до стресогенних чинників пандемії.
У ході дослідження виявлено «феномен розбіжності», який полягає у відсутності прямої відповідності між суб’єктивними когнітивними скаргами та об’єктивними показниками когнітивного скринінгу (за адаптованою до онлайн-версією методики MoCA). Водночас встановлено тісний зв’язок між суб’єктивним відчуттям когнітивного дефіциту та рівнем емоційного дистресу, що дозволяє розглядати емоційну напруженість як один із провідних чинників зниження якості життя в постковідний період.
На основі отриманих результатів розроблено типологію емоційно-когнітивних профілів особистості, яка відображає різні варіанти поєднання емоційного дистресу, когнітивних труднощів та психологічних ресурсів і дозволяє здійснювати більш точний прогноз перебігу постковідного синдрому.
Наукова новизна роботи полягає у виявленні системних взаємозв’язків між емоційним дистресом і суб’єктивним відчуттям когнітивного дефіциту; обґрунтуванні ролі психологічної резильєнтності як модератора постковідної адаптації; розширенні розуміння «когнітивного туману» як складного емоційно-когнітивного конструкту; встановленні гендерної специфіки постковідних станів; а також у розробленні типологізації емоційно-когнітивних профілів особистості.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні анкети когнітивних скарг для швидкого скринінгу стану осіб у післяінфекційний період, формулюванні комплексних рекомендацій психологічної підтримки, що включають психоосвіту, техніки когнітивного відновлення та розвиток резильєнтності, а також у можливості використання результатів дослідження при розробці програм охорони ментального здоров’я, реабілітаційних заходів і систем психологічного супроводу різних категорій населення. Впровадження запропонованих підходів сприятиме підвищенню якості життя, відновленню функціональної спроможності особистості та збереженню людського ресурсу суспільства.
Дата реєстрації
2026-05-12
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-12 / 2026-07-02
