Реєстраційний номер
0826U001822, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
26-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Маркування інтертекстуальності й інтердискурсивності в сучасних англійськомовних художніх творах
Здобувач
Жалко Діна Дмитрівна,
Керівник Ізотова Наталя Павлівна
Опонент Цапів Алла Олексіївна
Опонент Приходько Ганна Іллівна
Рецензент Редька Інна Анатоліївна
Рецензент Мінчак Галина Богданівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський національний лінгвістичний університет
Опис
Дисертацію присвячено розкриттю специфіки маркування інтертекстуальності та інтердискурсивності в сучасних англійськомовних художніх творах шляхом комплексного аналізу текстодискурсивних засобів позначення цих феноменів у корпусі досліджуваного матеріалу.
В роботі вперше маркування інтертекстуальності та інтердискурсивності розглянуто як бінарний когнітивнокомунікативний процес, що передбачає позначення й розпізнавання сигналів міжтекстових і міждискурсивних зв’язків у сучасних англійськомовних художніх творах.
Бінарність маркування відображає його інтенційнорецептивну природу та охоплює відповідно два взаємопов’язані виміри: 1) інтенційний, що визначає маркування як індивідуальноавторську стратегію, чия суть полягає у створенні когнітивнокомунікативного сигналу певного інтертекстуального та / або інтердискурсивного елементу; 2) рецептивний, пов’язаний із розпізнаванням такого сигналу, а відтак інтерпретацією відповідного елементу.
Операційною одиницею аналізу маркування інтертекстуальності та інтердискурсивності в досліджуваних художніх творах визначено маркер як формальносемантичний елемент тексту (графічний, лексикосемантичний, морфосинтаксичний, словеснообразний, сюжетнокомпозиційний, оповідний і візуальний), що актуалізує його інтертекстуальні або інтердискурсивні характеристики.
У роботі запропоновано комплексну методику аналізу маркування інтертекстуальності та інтердискурсивності в англійськомовних художніх творах, що охоплює три етапи: 1) теоретикометодологічний, 2) аналітико-інтерпретативний та 3) систематизувальноінтерпретативний. Теоретикометодологічний етап передбачає створення на основі передових досягнень новітньої гуманітаристики теоретичного та методологічного підґрунтя дослідження маркування інтертекстуальності та інтердискурсивності в сучасних англійськомовних художніх творах. Аналітикоінтерпретативний етап спрямований на виявлення текстодискурсивних засобів маркування інтертекстуальності й інтердискурсивності, їх групування та семантикопрагматичну інтерпретацію. Систематизувальноінтерпретативний етап має на меті впорядкування та тлумачення семантикопрагматичних ефектів, що виникають завдяки функціонуванню в художньому тексті інтертекстуальних та / або інтердискурсивних елементів.
Методика дослідження маркування інтертекстуальності й інтердискурсивності в сучасних англійськомовних художніх творах базується на інтеграції загальнонаукових методів, якот індукції та дедукції, аналізу та синтезу, порівняння та систематизації; та власне лінгвістичних і літературознавчих методів, зокрема уважного читання з опертям на когнітивну теорію розподілу уваги в мові й тексті, семантикостилістичного, семантикопрагматичного, семантиконаративного, контекстуальноінтерпретаційного, сюжетнокомпозиційного, когнітивнодискурсивного і мультимодального аналізу.
Маркування інтертекстуальності в досліджуваних англійськомовних художніх творах здійснюється прямим та непрямим способами. У прямий спосіб інтертекстуальність виявляється за допомогою мовнотекстових, дискурсивних та візуальних маркерів. Мовнотекстові маркери інтертекстуальності охоплюють графічні (курсив, лапки, великі літери), лексикосемантичні та морфосинтаксичні засоби. Дискурсивні маркери виявляються через дискурсні сценарії, темпоральноісторичні вказівки, авторські метакоментарі. Візуальними маркерами інтертекстуальності слугують статичновізуальні та динамічновізуальні образи.
У непрямий спосіб інтертекстуальність в проаналізованих художніх творах маркується шляхом її контекстуалізації, застосування прийому стилізації, сюжетномотивних структур та символьних образів.
Маркування інтердискурсивності, тобто позначення й розпізнавання взаємозв’язків між різними дискурсами в тексті здійснено за допомогою прототипної, ситуативної та функційноієрархічної моделей. Залучення прототипної моделі інтердискурсивності дало змогу диференціювати дискурси за тематикою, типом втіленого в них знань, прагматичною настановою, тональною системою, комунікативною метою, особливостями мовностилістичної, сюжетнокомпозиційної та наративної організацій. Зміна зазначених характеристик сигналізує про дискурсивний “зсув”, тобто перехід від однієї системи дискурсивних координат до іншої, що зумовлює перебудову програми інтерпретації дискурсу.
Практичне значення дисертаційної роботи визначається її внеском у лінгвонаратологію, лінгвопоетику, лінгвостилістику завдяки розробленню засобів маркування прямої та непрямої інтертекстуальності; у когнітивну дискурсологію шляхом залучення до аналізу маркерів інтердискурсивності прототипної, ситуативної та функційноієрархічної моделей; у комунікативну лінгвістику завдяки тлумаченню маркування інтертекстуальності та інтердискурсивності, як бінарного когнітивнокомунікативного процесу в інтенційному та рецептивному вимірах.
Дата реєстрації
2026-05-19
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-08 / 2026-07-15
