Реєстраційний номер
0826U001840, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Стратегії і тактики відтворення різновидів індивідуального мовлення персонажів в українському художньому перекладі (на матеріалі перекладів британської і американської літератури XIX–ХХ століття)
Здобувач
Сунг Ольга Миколаївна,
Керівник Некряч Тетяна Євгенівна
Опонент Сітко Алла Василівна
Опонент Ребрій Олександр Володимирович
Рецензент Мелько Христина Богданівна
Рецензент Черненко Ольга Віталіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський національний лінгвістичний університет
Опис
Дисертацію присвячено аналізу особливостей перекладу індивідуального мовлення (ідіолекту) художніх персонажів. Різноманітність перекладацьких труднощів, пов’язаних із специфікою відтворення особливостей мовлення художніх персонажів перебуває у полі дослідницького інтересу теоретиків і практиків перекладу. Актуальність дослідження полягає в тому, що сьогодні кількість українських перекладів англомовної літератури безперервно зростає. Практики перекладу нерідко стикаються із проблемою відтворення особливостей мовлення художніх персонажів, які можуть бути як загальними, колективними (мовлення носіїв діалектів чи соціолектів), так й індивідуальними (мовлення іноземця, дефекти мовлення тощо). Уніфікованого підходу щодо перекладацьких стратегій і тактик відтворення цих особливостей і досі не знайдено. Тому доцільно окреслити і систематизувати наявні шляхи репрезентації у перекладі загальних і індивідуальних рис мовлення художніх персонажів з метою виявлення оптимальних підходів до цього складного питання. Не менш актуальними для нашої роботи є окреслення і глибоке розуміння ключових для перекладознавства понять стратегії і тактики перекладу, адже саме вивчаючи їх можна усвідомити оптимальність їхнього застосування для кінцевої мети художнього перекладу – створення рівноцінного твору в культурі-приймачі.
Дослідження виконане з урахуванням міждисциплінарного підходу, що дозволяє дослідити поняття ідіолекту з урахуванням лінгвістичного, літературознавчого та перекладознавчого аспектів його функціонування.
Об’єкт дослідження становить індивідуальне мовлення персонажів у художніх творах британської та американської літератури XIX–XX століть та його українські переклади.
Предмет дослідження – стратегії і тактики відтворення різновидів індивідуального мовлення персонажів в українському перекладі вибраних творів британської та американської літератури XIX–XX століть з урахуванням їхніх фонетичних, лексичних, морфологічних, синтаксичних і стилістичних особливостей.
Мета дослідження полягає у виявленні та систематизації стратегій і тактик відтворення різновидів індивідуального мовлення персонажів британської і американської літератури XIX–ХХ століття з огляду на збереження їхніх мовленнєвих характеристик як складника художньої цілісності твору.
Матеріалом дослідження слугують оригінальні британські та американські художні твори XIX–XX ст. і їхні українські переклади. Загальний обсяг опрацьованих текстів складає 1010 авторських аркушів; обсяг суцільної вибірки налічує 1036 зразків індивідуального мовлення.
Наукова новизна дослідження полягає в послідовному перекладознавчому осмисленні ідіолекту художнього персонажа як складної багаторівневої мовної категорії, що потребує комплексного перекладацького відтворення.
Уперше на матеріалі широкого корпусу англомовної художньої літератури XIX–XX століть та її українських перекладах здійснено комплексну систематизацію стратегій і тактик відтворення різновидів індивідуального мовлення персонажів (територіальних і соціальних діалектів, іноземних акцентів), а також надано оцінку ефективності цих перекладацьких рішень щодо збереження стилістичної специфіки оригіналу. Новизну дослідження становить обґрунтування принципу диференційованого добору перекладацьких рішень, відповідно до якого вибір перекладацької стратегії і тактики залежить від типологічного різновиду ідіолекту. Це формує основу для прогнозування перекладацьких рішень у сфері художнього перекладу.
Уперше в перекладознавчому аспекті запропоновано принцип пошуку способів відтворення іншомовних акцентів у перекладі із залученням засобів їх імітації, розроблених в українській художній традиції, зокрема на матеріалі творчості Лесі Українки та І. Франка. Обґрунтовано можливість використання цих засобів імітації як національно ресурсу стилістичної компенсації іноземного акценту у перекладах.
У дисертації вводяться нові терміни «гармонізація стратегій», «локаційний зсув», «міметичний» і «дескриптивний» способи зображення індивідуального мовлення та їхні визначення, це дозволяє точніше описати механізми відтворення ідіолекту у перекладі. До дослідження залучаються новітні українські переклади, виконані протягом 2010-2021 років, що дало змогу простежити сучасні тенденції розвитку перекладацької практики.
Дата реєстрації
2026-05-20
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-20 / 2026-07-15
