Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U002065, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-06-2026 Статус Запланована Назва роботи Корекція гемодинамічних порушень судинного доступу у пацієнтів на гемодіалізі. Здобувач Семченко Владислав Анатолійович, Керівник Попадюк Олег Ярославович Опонент Костів Святослав Ярославович Опонент Шапринський Василь Володимирович Рецензент Гудз Іван Михайлович Рецензент Атаманюк Олег Юрійович Опис Дисертаційна робота присвячена дослідженню патогенетичних механізмів розвитку неоінтимальної гіперплазії та патологічного ремоделювання судинної стінки після формування артеріовенозної фістули (АВФ) у пацієнтів на замісній нирковій терапії методом програмного гемодіалізу, а також оцінці ефективності системної дезагрегантної і топічної антипроліферативної терапії для профілактики оклюзійно-стенотичних уражень судинного доступу. Актуальність дослідження визначається зростанням поширеності термінальної стадії хронічної хвороби нирок і необхідністю забезпечення тривалого функціонування постійного судинного доступу. Саме недостатність АВФ, пов’язана з тромбозом, стенозом та неоінтимальною гіперплазією, залишається однією з основних причин повторних реконструктивних втручань у пацієнтів на гемодіалізі. У ретроспективній частині дослідження проаналізовано результати формування судинного доступу у 191 пацієнта, з яких у 114 випадках створено АВФ. Встановлено, що протягом одного року після операції у 59,65 % пацієнтів не виникала потреба у повторних реконструктивних втручаннях чи конверсії доступу. Основною причиною дисфункції АВФ були тромботичні ускладнення, які спостерігали у 37,72 % пацієнтів. Експериментальне дослідження виконано на 108 кролях із моделлю артеріовенозного анастомозу типу «кінець у бік». Вивчали вплив клопідогрелю, цилостазолу, локального застосування біодеградуючої плівки з такролімусом та комбінованої терапії на стан ендотеліальної функції, інтенсивність оксидативного стресу і морфологічні зміни судинної стінки. Встановлено, що застосування дезагрегантної терапії супроводжувалося достовірним зниженням рівня ендотеліну-1 та індуцибельної NO-синтази, що свідчило про зменшення вираженості ендотеліальної дисфункції. Найбільш виражений ефект спостерігали при поєднанні системної дезагрегантної терапії з локальним використанням такролімусу. Формування АВФ супроводжувалося розвитком оксидативного стресу зі зростанням рівнів дієнових кон’югатів, ТБК-активних продуктів та продуктів окисної модифікації білків на тлі пригнічення активності супероксиддисмутази і глутатіонпероксидази. На 90-ту добу експерименту у тварин, які отримували комбіновану терапію, встановлено достовірне зниження інтенсивності пероксидації ліпідів та підвищення активності ферментів антиоксидантного захисту, що вказувало на відновлення про-/антиоксидантної рівноваги. Морфологічне дослідження підтвердило, що формування АВФ супроводжується ушкодженням ендотелію, запальними і дистрофічними змінами судинної стінки та розвитком неоінтимальної гіперплазії, яка створює морфологічне підґрунтя для стенозування анастомозу. Застосування антитромбоцитарної терапії, особливо у поєднанні з такролімусом, асоціювалося зі зменшенням вираженості патологічного ремоделювання та кращим відновленням структурної організації судини. У клінічне дослідження включено 150 пацієнтів, яким формували радіоцефалічну АВФ. Пацієнтів розподілили на три групи: без фармакологічної корекції, із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти та з використанням клопідогрелю. Через 10 діб після формування АВФ у всіх пацієнтів виявлено ознаки ендотеліальної дисфункції та оксидативного стресу. Водночас у хворих, які отримували клопідогрель, через 3 місяці і 1 рік спостереження встановлено достовірно нижчі рівні ендотеліну-1, продуктів пероксидації ліпідів та вищу активність антиоксидантних ферментів порівняно з контрольною групою. Оцінка функціональної здатності судинного доступу показала, що через один рік після формування АВФ у пацієнтів, які застосовували клопідогрель, первинна прохідність була вищою на 29,0 %, первинна асистована прохідність – на 24,25 %, а вторинна прохідність – на 21,48 % порівняно з контрольною групою. Отримані результати свідчать про позитивний вплив дезагрегантної терапії на тривалість функціонування судинного доступу та частоту тромботичних ускладнень. У результаті дослідження поглиблено уявлення про механізми розвитку неоінтимальної гіперплазії та ендотеліальної дисфункції після формування АВФ, доведено роль оксидативного стресу у процесах патологічного ремоделювання судинної стінки та обґрунтовано доцільність застосування дезагрегантної і антипроліферативної терапії для оптимізації менеджменту постійного судинного доступу у пацієнтів на гемодіалізі. Ключові слова: артеріовенозна фістула, судинний доступ, гемодіаліз, неоінтимальна гіперплазія, ендотеліальна дисфункція, оксидативний стрес, тромбоз, оклюзійно-стенотичні ураження, дезагрегантна терапія, клопідогрель, такролімус, антиоксидантна система, патологічне ремоделювання, гемодинамічні порушення. Дата реєстрації 2026-05-29 Додано в НРАТ 2026-05-29 Закрити