Реєстраційний номер
0826U002279, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
16-06-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Політичний вимір суб’єктності прикордонних територій в умовах трансформації світопорядку
Здобувач
Озадовський Ігор Борисович,
Керівник Нагорняк Тетяна Леонтіївна
Опонент Коч Світлана Вадимівна
Опонент Лендьел Мирослава Олександрівна
Рецензент Кобильник Василь Володимирович
Рецензент Волянюк Ольга Ярославівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет "Києво-Могилянська академія"
Опис
Озадовський І. Б. Політичний вимір суб’єктності прикордонних територій в умовах трансформації світопорядку. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 052 «Політологія» (05 «Соціальні та поведінкові науки»). Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2026.
Сучасний світопорядок переживає фундаментальну трансформацію від моделі ліберального універсалізму до мультиплексного світу, де традиційні механізми міжнародної безпеки стрімко втрачають свою ефективність. У цій системній турбулентності глобальні процеси – від мілітаризації міжнародних відносин та асиметричної міграції до демократизації з хвилями авторитарного відкату – найгостріше проявляються саме на просторах, де перетинаються гегемонії, юрисдикції та ідентичності. Наслідком цих зсувів стала глибока ерозія традиційних уявлень про суверенітет: прикордонні території остаточно долають колишній статус пасивних ліній розмежування, перетворюючись на активних політичних суб’єктів, здатних генерувати як нові простори транскордонного діалогу, так і зони конфлікту.
Для Української держави осмислення цього феномену набуло безпрецедентного, екзистенційного характеру. Досвід повномасштабної російської агресії наочно довів, що «інституційна порожнеча» та розмита ідентичність фронтирного прикордоння цілеспрямовано інструменталізуються ворожими акторами для створення плацдармів для наступу та руйнування суверенітету. Світова політична практика демонструє й успішні приклади того, як прикордонні території конвертують свою просторову специфіку в дієвий ресурс політичної суб’єктності, виступаючи стабілізуючими медіаторами та хабами транскордонного співробітництва. Потреба пояснити цю фундаментальну дихотомію – чому одні території перетворюються на «зони конфлікту», а інші стають «просторами діалогу» – зумовлює необхідність переходу до суб’єктно-орієнтованого підходу до розуміння прикордонних територій, здатного адекватно пояснити природу та наслідки політизації цих просторів в умовах нелінійної трансформації світопорядку.
Автор ставить за мету теоретико-методологічно обґрунтувати політичний вимір суб’єктності прикордонних територій та виявити закономірності їхньої трансформації у самостійних акторів.
Системний підхід, посилений інструментарієм синергетики, забезпечив розуміння об’єкта дослідження – процесу трансформації сучасного світопорядку – як нелінійного процесу перерозподілу глобальних ресурсів та переформатування інституційної керованості. Це дозволило інтерпретувати прикордонні території як «простори підвищеної турбулентності». Неоінституціоналізм застосовано для оцінки внутрішньої спроможності територій, конструктивістський підхід – для аналізу ролі ідентичності та символічних ресурсів у процесах політичної мобілізації, а специфіку предмета розкрито через методологію Border Studies.
У роботі обґрунтовано концепцію політичної суб’єктності прикордонних територій як стійкої, інституційно закріпленої здатності формувати та реалізовувати право на самовизначення. Доведено, що ця здатність розкривається через прийняття самостійних політичних рішень, представництво в міжнародних політичних процесах, розбудову економічних засад, доступ до технологій, розподіл ресурсів, просторове планування та безпековий контроль.
Систематизовано ключові тренди трансформації світопорядку. Політичні актори адаптуються до наведених трендів через інструменталізацію виборів, формування «мінілатеральних» альянсів, урбанізацію; прикордонні території, набуваючи нової ролі, або ведуть боротьбу за суб'єктність, або стають об’єктом зовнішньої інструменталізації.
Зіставлення 8 різнорідних кейсів (Баварії, Гренландії, Донбасу, Ічкерії, Каталонії, Косова, Криму, Південного Судану) за 6 геополітичними, історичними, ресурсними та інституційними індикаторами дозволило розробити типологію прикордонних територій та виділити 3 ідеальні типи («самодостатні території», «моноетнічні/монорелігійні прикордоння» та «географічні фронтири»).
Апробовано діагностичний інструментарій – «Індекс суб’єктності прикордонних територій», що базується на зведенні 12 індикаторів у 4 ключові компоненти; запропоновано сценарне моделювання глобальних процесів шляхом розробки 3 ймовірнісних моделей, а також підходи до формування державної політики у сфері безпеки кордонів на основі переходу до асиметричної моделі управління.
Ключові слова: прикордоння, прикордонні території, кордон, світопорядок, трансформація світопорядку, російсько-українська війна, фронтир, порівняльний аналіз, транскордонне співробітництво, інституційна спроможність, політична суб'єктність територій, конфлікт, індекс суб’єктності, Border Studies.
Дата реєстрації
2026-06-05
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-05 / 2026-07-02
