Реєстраційний номер
0826U002461, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
18-06-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Засади відновлення поруйнованої війною забудови історичних міст України
Здобувач
Демешкант Євгенія Миколаївна,
Керівник Прибєга Леонід Володимирович
Опонент Михайлишин Ольга Леонідівна
Опонент Гнатюк Лілія Романівна
Рецензент Трошкіна Олена Анатоліївна
Рецензент Олійник Олена Павлівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Опис
В законі України «Про охорону культурної спадщини» наголошується на необхідності збереження традиційного характеру середовища історичних міст. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України затверджено Список історичних міст, до якого внесено понад 400 міст та селищ. Внаслідок військової агресії РФ забудова значної кількості історичних міст поруйнована. Повернення цим містам історично-успадкованого характеру середовища та їх національної ідентичності – основне спрямування дослідження. На основі історико-архітектурних опорних планів визначаються історичні ареали, де зосереджено об’єкти культурної спадщини, історична забудова, планування в умовах характерного ландшафту. Водночас визначення історичного ареалу є двовимірним, тоді як середовище – тривимірне (включає вертикальну складову) та має часовий вимір, що зумовлює питання визначення параметрів просторового каркасу міста.
Робота складається із вступу та трьох розділів, у яких проаналізовані засади відновлення поруйнованої війною забудови як матеріальної частини цінного середовища історичних міст.
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зумовлену масштабними руйнуваннями історичних міст і об’єктів культурної спадщини, що загострює питання науково обґрунтованих підходів до післявоєнного відновлення. Метою є визначення засад відновлення поруйнованої забудови історичних міст України. Об’єктом є поруйнована забудова, предметом – засади її відновлення в межах історичних ареалів.
Наукова новизна полягає у використанні поняття історично успадкованого просторового каркаса як матеріальної основи традиційного середовища, а також у формулюванні теоретичних засад визначення просторового устрою та відновлення характеру середовища. Акцентовано значущість вертикального виміру історичного ареалу. Удосконалено методологічні основи дослідження історичних ареалів, підходи до відновлення поруйнованої забудови в їх межах.
Практичне значення полягає у використанні результатів під час підготовки програм відновлення історичних міст, обґрунтування доцільності застосування методів відновлення, складання історико-опорних планів.
Розділ 1 «Історіографія, нормативно-правове регулювання, вітчизняний та зарубіжний досвід відновлення забудови історичних міст, поруйнованих війною» присвячено аналізу теоретичних, нормативних і практичних передумов відновлення історичних міських середовищ. Підкреслено необхідність розглядати збереження культурної спадщини як базовий принцип відновлення та ризик втрати просторової цілісності за недостатньої конкретизації механізмів відновлення. Розглянуто нормативно-правове регулювання та досвід післявоєнного відновлення України і європейських країн, обґрунтовано доцільність комбінованих підходів.
Розділ 2 «Забудова історичних міст України, поруйнованих війною, як об’єкт дослідження» зосереджений на забудові історичних міст як об’єкті дослідження. Історичний розвиток міста інтерпретовано як послідовність просторових трансформацій, що формують цілісність міського простору. Визначено поняття просторового каркасу та особливості історично успадкованого середовища. Підкреслено значення історико-архітектурного опорного плану та його обмеженість у відображенні вертикальної складової, ігнорування якої створює ризики втрати цілісності традиційного образу міста.
Розділ 3 «Засади відновлення поруйнованої війною забудови історичних міст України» присвячено оцінці руйнування просторового каркасу. Запропоновано класифікацію пошкоджених елементів та наголошено на необхідності відновлення каркасу ареалу. Розглянуто проблему автентичності та принцип поєднання нового й традиційного середовища. Обґрунтовано методи відновлення з урахуванням вимог законодавства щодо збереження просторового каркасу. Обґрунтовано методику відновлення історичної забудови на основі: збереження історично успадкованого просторового каркасу ареалу, гармонійної інтеграції нових архітектурних рішень у сформоване середовище, забезпечення функціональної адаптації, безпеки, доступності, що вцілому забезпечують досягнення цілей сталого розвитку міських територій.
У висновках зазначено, що збереження і відновлення просторового каркасу є ключовою умовою післявоєнного відновлення, яке має ґрунтуватися на діагностиці руйнувань та диференційованому застосуванні методів і прийомів відбудови. Охорона історичного середовища визначена як базовий принцип відновлення забудови історичних міст.
Дата реєстрації
2026-06-11
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-11 / 2026-07-01
