Реєстраційний номер
0826U002794, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
24-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Жанрово-стилістичний і інтонаційний синтез у камерно-вокальній творчості європейських композиторів кінця ХІХ – початку ХХ століття
Здобувач
Лі Юйчень ..,
Керівник Горелік Лариса Маратівна
Опонент Каплієнко-Ілюк Юлія Володимирівна
Опонент Батовська Олена Миколаївна
Рецензент Лобода Лариса Миколаївна
Рецензент Остроухова Наталія Володимірівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
У дослідженні визначаються природа та специфічні емотивні властивості жанрово-стилістичного та інтонаційного синтезу як основи камерно-вокальної творчості європейських композиторів від кінця XIX до ХХ століття, характеризується вплив даної жанрової галузі на професійну китайську музику. Завдання роботи постають наступними: обгрунтувати музикознавчі підходи до категорій емотивності та емотивного коду, зокрема щодо сфери камерно-вокальної творчості; розкрити значення словесно-поетичного тексту у музично-творчому процесі в сфері вокальної творчості; запропонувати поняття жанрових епістем стосовно розвитку камерно- вокальної творчості в національно-стильовому контексті початку ХХ століття; виявити явище музично-поетичного синтезу та жанрової інтерференції у камерно-вокальних циклах Г. Малера; визначити специфіку образного синтезу та полісемантичні тенденції у творчості композиторів нововіденської школи та сучасних китайських композиторів; визначити емотивні властивості камерно-вокального інтонування як універсальний жанровий код. Об'єктом дослідження є камерно-вокальна творчість європейських композиторів кінця XIX – початку ХХ століття; історіографія камерно-вокальної творчості китайських композиторів ХХ століття. Предметом дослідження є загальні жанрово-стильові та індивідуалізовані мовно-стилістичні і виконавсько-інтонаційні чинники камерно-вокальної емотивності. Матеріалом роботи послужили твори європейських та китайських композиторів, з виокремленням постатей Ф. Шуберта, Ф. Ліста, К. Дебюссі, О. Мессіана, Х. Вольфа, Е. Саті, Г. Малера, А. Шенберга, А. Берга, А. Веберна, Хуан Цзи, Чжен Цюйфена, деяких інших. Наукова новизна дисертації пояснюється тим, що вперше запроваджуються поняття емотивності та емотивного коду, пропонується розвиток музичної емотіології; розширюється уявлення про природу інтонаційного синтезу у камерно-вокальному творі як про динамічне історичне, водночас авторизоване стильове явище, розвивається компаративний семантичний підхід до камерно-вокальних циклів Г. Малера А. Шенберга, А. Берга, А. Веберна; узагальнюються оцінки процесу становлення камерно-вокальної творчості сучасних китайських композиторів.
У Висновках зазначається що предмет музично-семіотичного емотіологічного дослідження повинен включати явища кодування та інтерпретації текстів, оскільки процес смислоутворення веде від одиничного знаку до конвенційної структури мови у контексті комунікативного акту. При зверненні до сфери вокальної творчості, цей предмет ускладнюється завданням виявлення синкретичності художнього прообразу як джерела індивідуального творчого процесу.
Існують такі жанрові утворення, які від генезису розраховані на присутність слова, причому не формальну, а змістову художньо-естетичну, тобто виявляють особливий тип словесно-музичної або музично-поетичної семантики, залежно від ступеня смислової активності словесних факторів, зокрема у формуванні емотивних кодів композиторської та виконавської інтерпретації. Це зумовлює актуалізацію принципів компаративного міжвидового мистецького мовознавства у підході до камерно-вокальної творчості. Вокальний камерний цикл може розумітися як жанрова форма особливого «музичного слова», що дозволяє обґрунтовувати підхід до нього з боку умовно-зовнішньої поетичної структури, виявляти спеціалізовані функції концептуального слова. Взаємодія у сольному вокальному творі різних комплексів виразових засобів видається складним динамічним процесом, що не має функціональної однозначності усіх компонентів, але веде до формування емотивних відповідностей, тобто передбачає деяку типологію. Особливості образно-емоційного функціонування вокального висловлення можна уявити на основі двох провідних текстово-інтонаційних типів – наративного та сугестивного, тобто повідомляючого «прозового» та переконуючого афективного «поетичного». Дана пара «мовленнєвих вокальних стилів» перегукується з загальною опозицією логічне (раціональне) – емоційне (сенсорне інтуїтивне). Явище музично-поетичного синтезу та жанрової інтерференції у камерно-вокальних циклах Г. Малера надає найбільш яскраві приклади як типової жанрової стилістичної синтетичності, так і індивідуалізованої емотивності.
Дата реєстрації
2026-06-23
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-23 / 2026-09-09
