Реєстраційний номер
0826U003098, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-07-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Сучасні аспекти вчинення та реалізації правочинів щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення
Здобувач
Гаращенко Дмитро Русланович,
Керівник Піддубний Олексій Юрійович
Опонент Ільків Наталія Володимирівна
Опонент Лісова Тетяна Вікторівна
Рецензент Горіславська Інна Вікторівна
Рецензент Адамович Оксана Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Опис
У дисертаційному дослідженні, присвяченому сучасним аспектам вчинення та реалізації правочинів щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, комплексно проаналізовано теоретичні та практичні проблеми правового регулювання обігу таких земель в умовах трансформації земельного законодавства та запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні. Встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення мають особливий правовий режим, який зумовлює специфіку їх участі у цивільному обігу та обмежує свободу розсуду учасників правочинів.
У роботі досліджено земельну ділянку сільськогосподарського призначення приватної власності як самостійний об’єкт передусім цивільних правовідносин і об’єкт цивільних правочинів і оглядово розглянуто земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної форм власності як об’єкти земельних правовідносин, що потенційно можуть ставати об’єктами цивільних правовідносин і щодо яких можуть вчинятися цивільні правочини. Встановлено, що правовий режим земельної ділянки сільськогосподарського призначення формується на перетині норм земельного та цивільного права, з урахуванням спеціальних законодавчих обмежень, спрямованих на забезпечення охорони землі як основного національного багатства. Досягнуто результатів щодо обґрунтування необхідності комплексного підходу до правового регулювання правочинів із зазначеними земельними ділянками.
Досліджено процес виникнення земельної ділянки сільськогосподарського призначення як об’єкта правочинів. Встановлено, що формування земельної ділянки включає визначення її цільового призначення, встановлення меж у натурі, присвоєння кадастрового номера та державну реєстрацію відповідних відомостей. Обґрунтовано, що недотримання хоча б одного з указаних елементів унеможливлює повноцінну реалізацію правочинів щодо такої земельної ділянки та створює ризики визнання їх недійсними.
Досліджено суб’єктний склад правочинів щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Встановлено особливості правосуб’єктності фізичних осіб, юридичних осіб, держави та територіальних громад як учасників таких правочинів. Проаналізовано законодавчі вимоги та обмеження щодо участі окремих суб’єктів у земельному обігу, зокрема з урахуванням громадянства, організаційно-правової форми та мети діяльності.
Досліджено особливості реалізації правочинів щодо поділу, об’єднання та зміни цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Встановлено, що зазначені дії мають комплексний характер та поєднують у собі елементи приватно-правового та публічно-правового регулювання.
Досліджено особливості переходу прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за двосторонніми правочинами. Встановлено роль державної реєстрації прав як юридичного факту, що забезпечує виникнення, зміну та припинення речових прав на землю.
Досліджено напрями вдосконалення правового регулювання правочинів щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Досягнуто результатів щодо формулювання пропозицій з урахуванням сучасних соціально-економічних умов та євроінтеграційних процесів.
Обґрунтовано, що подальший розвиток законодавства у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення має здійснюватися на засадах системності, правової визначеності та збалансованого поєднання приватних і публічних інтересів.
Встановлено, що відсутність єдиного концептуального підходу до правового регулювання правочинів щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення негативно впливає на ефективність правозастосування та знижує рівень довіри учасників земельного ринку до правових механізмів захисту їх прав.
Досягнуто результатів щодо необхідності гармонізації норм земельного та цивільного законодавства з метою усунення колізій і прогалин, які виникають у процесі реалізації правочинів.
Обґрунтовано, що системне вдосконалення правового регулювання має враховувати практику судового застосування, соціально-економічні умови розвитку аграрного сектору та потреби забезпечення сталого землекористування.
Встановлено, що реалізація запропонованих напрямів удосконалення сприятиме формуванню прозорого, передбачуваного та ефективного ринку земель сільськогосподарського призначення, а також підвищенню рівня правової культури учасників земельних правовідносин.
Дата реєстрації
2026-07-03
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-03 / 2026-07-03
