Реєстраційний номер
0826U003192, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
19-08-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Печінкова енцефалопатія у собак
Здобувач
Кашляк Назар Олегович,
Керівник Влізло Василь Васильович
Опонент Галатюк Олександр Євстафійович
Опонент Канівець Наталія Сергіївна
Рецензент Гунчак Василь Михайлович
Рецензент Коцюмбас Галина Іванівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького
Опис
Дисертаційна робота присвячена комплексному вивченню печінкової енцефалопатії у собак. У дисертації показано патогенетичні механізми розвитку патології, встановлено типові симптоми захворювання, досліджено стан показників крові, структурні зміни у печінці та мозку, розроблено інформативні методи діагностики, запропоновано засоби медикаментозної терапії, а також оперативної корекції портосистемних шунтів у хворих.
У хворих собак гепатопатії переважно проявляються запаленням печінки. При дослідженні крові хворих встановлювали лейкоцитоз (р˂0,001), зниження гемоглобіну на 19,8 % (р˂0,01), кількості еритроцитів – на 23,2 % (р˂0,01) та величини гематокриту – на 19,8 % (р˂0,01).
Біохімічні дослідження крові показали зростання вмісту загального білірубіну (р˂0,05), жовчних кислот (р˂0,001), АЛТ, АСТ, ЛФ та зниження вмісту альбуміну (р˂0,01) у всіх хворих.
Концентрація аміаку зростала більш, ніж на 60 % (р˂0,05), порівняно з клінічно здоровими. Гіперамонемія спостерігалася у всіх хворих собак.
Розвиток печінкової енцефалопатії характеризувався симптомами ураження печінки та центральної нервової системи. При дослідженні ліквору хворих собак встановлювали плеоцитоз, еритроцитрахію, гіперпротеїнрахію, гіперглікорахію.
Вміст жовчних кислот у сироватці крові собак з ознаками печінкової енцефалопатії у 4,5 раза (Р˂0,001) перевищував клінічно здорових. При цьому концентрація загального білірубіну була на 30 % вищою. Важкі ураження печінки проявлялися зниженням вмісту альбуміну.
При проведенні ультразвукового дослідження печінки у собак з печінковою енцефалопатією спостерігалося збільшення її меж, підвищення ехогенності паренхіми печінки та неоднорідністю ехоструктури.
Дослідження показали, що портосистемні шунти виявляються переважно у собак дрібних порід віком від шести місяців до чотирьох років.
При проведенні комп'ютерної томографії у собак діагностували позапечінкові та внутрішньопечінкові портосистемні шунти. За результатами комп'ютерної томографії визначено, що з'єднання шунтуючої судини відбувається через шлункову, селезінкову, непарну та діафрагмальну вени з каудальною порожнистою веною.
При визначенні біохімічних показників крові собак встановлювали, що у всіх хворих вміст аміаку був у більш, ніж 5 разів вищий. Концентрація жовчних кислот до годівлі у 2,76 раза перевищувала вміст клінічно здорових, а після прийому корму значно зростала і була у 2,02 рази вищою, ніж до прийому корму та у 4,85 рази перевищувала показники клінічно здорових після годівлі (Р˂0,001). Вміст загального білірубіну був на 40,8 % вищим. Водночас, вміст альбуміну був знижений, а активність АЛТ, АСТ та ЛФ була значно підвищеною.
У собак з портосистемними шунтами знижується вміст гемоглобіну на 13,8 %, кількість еритроцитів – на 9,4 % та величини гематокриту – на 11,1 %. У хворих збільшувалася кількість лейкоцитів на 79 %. Лейкоцитоз відбувався за рахунок нейтрофілії.
Після проведеного медикаментозного лікування собак з гепатопатіями легкого та середнього ступеня ураження печінки встановлено позитивний ефект.
14-ти денне медикаментозне лікування собак з печінковою енцефалопатією вело до покращення загального стану. У хворих знижувався рівень аміаку на 40,9 %. Однак його концентрація була ще високою (Р<0,001).
Концентрація жовчних кислот натще зменшилася на 10,3 %, але після годівлі ще зростала (Р<0,001). Вміст загального протеїну (Р<0,001) та альбуміну (Р<0,05) продовжувалися знижуватися.
У сироватці крові собак, яких лікували, знижувалася активність АСТ на 47,8 %, АЛТ – на 47,5 %, лужної фосфатази – на 30,8%, але активність цих ензимів залишалася ще високою.
Медикаментозне 14-денне лікування призводило до покращення гематологічних показників. Кількість лейкоцитів знижувалася, але показники були ще вищими на 26,8 %, а тромбоцитів зросла на 30,5 % порівняно з долікувальним періодом. За наявності портосистемних шунтів у собак рекомендоване оперативне лікування. Було обрано техніку накладання амероїдного констриктора.
У собак, які загинули виявляли специфічні патоморфологічні зміни у головному мозку, нирках та в печінці.
Новизна роботи. Вперше в Україні проведено комплексні дослідження собак з ознаками печінкової енцефалопатії. Показано патогенетичні механізми розвитку патології. Встановлено провідну роль аміаку у патогенезі патології. Вперше вивчено симптоми, зміни показників крові у собак з печінковою енцефалопатією. Теоритично обґрунтовано та запропоновано заходи терапії собак з ознаками печінкової енцефалопатії. Вперше показано ефективність лікування хворих з портосистемними шунтами собак.
Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі та науково-дослідній роботі студентів, які навчаються за спеціальністю «Ветеринарна медицина» та мають практичне значення для ветеринарних лікарів.
Дата реєстрації
2026-07-08
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-08 / 2026-09-17
