Дисертація доктора філософії. Висоцький Олександр Анатолійович. Культурні практики у формуванні національної ідентичності та ціннісних орієнтирів українського суспільства початку ХХІ століття

Реєстраційний номер

0826U003424, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

06-07-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Культурні практики у формуванні національної ідентичності та ціннісних орієнтирів українського суспільства початку ХХІ століття

Здобувач

Висоцький Олександр Анатолійович,

Керівник Рева Тетяна Сергіївна
Опонент Гоцалюк Алла Анатоліївна
Опонент Виткалов Сергій Володимирович
Опонент Копієвська Ольга Рафаілівна
Рецензент Сіверс Валерій Анатолійович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Опис

У дисертаційному дослідженні розглянуто культурні практики як один із ключових чинників формування національної ідентичності та ціннісних орієнтирів українського суспільства початку ХХІ ст. Актуальність теми зумовлена глибокими трансформаційними процесами, які відбуваються в Україні в умовах глобалізації, гібридних загроз і повномасштабної війни та актуалізують питання самоідентифікації, переосмислення ціннісних засад суспільства збереження культури. Дослідження є комплексним аналізом ролі культурних практик у процесах формування національної ідентичності та ціннісних орієнтирів українського суспільства, а також виявлення їхнього потенціалу і функцій як засобів культурного спротиву та репрезентації ідентичності в умовах воєнного стану. У роботі проаналізовано теоретико-методологічні підходи до вивчення культурних практик, окреслено їхній понятійно-категоріальний апарат і джерельну базу дослідження. Визначено, що сучасний науковий дискурс характеризується міждисциплінарністю підходів, а також увагою до трансформацій культурних практик під впливом глобалізації, цифровізації та воєнних викликів. Окреслено внесок українських дослідників у розроблення теоретичних засад і прикладних аспектів функціонування культурних практик, зокрема в умовах війни, проаналізовано наукові підходи до розуміння цінностей як динамічної системи, що трансформується під впливом соціокультурних процесів, а також розкрито структуру та чинники формування національно культурної ідентичності. Особливу увагу зосереджено на систематизації ключових понять, які становлять концептуальне ядро дослідження: «культурні практики», «цінності», «ціннісні орієнтації», «національна ідентичність», які інтерпретуються як багатовимірні, динамічні та міждисциплінарні категорії. Методологічну основу дослідження становить міждисциплінарний підхід, який охоплює концепції культурної травми, культурного спротиву, культурної гегемонії та національної ідентичності в межах об’єднавчої парадигми «культурного повороту». Особливу увагу приділено культурним практикам спротиву, які сформувалися в Україні у 2014–2025 рр., формам їх репрезентації та ролі у конструюванні національної ідентичності в умовах війни. Обґрунтовано, що ці трансформації мають дворівневий характер і відбуваються у взаємодії матеріального (зміни соціокультурних умов, форм культурного виробництва, способів комунікації) та символічного (переосмислення смислів, формування нових наративів, цінностей та ідентичностей) вимірів. Доведено, що війна функціонує як дискурсивний феномен, який конструюється через мову, символи, образи, тексти та ритуали, визначаючи характер культурних практик і способи інтерпретації воєнного досвіду. Встановлено, що традиційні культурні практики в умовах війни набувають функцій мобілізації, консолідації, психологічної підтримки, формування колективної пам’яті та національної ідентичності, виступаючи інструментом символічного опору та ціннісно-сенсового протистояння. Виникають нові культурні практики, які набувають незвичних функцій. Виокремлено основні типи культурних практик: мистецький активізм (концерти, артпроєкти, перформанси), волонтерські та терапевтичні ініціативи, меморіальні практики, символічні форми єдності та цифрову культуру (зокрема меми як форма постфольклору). Розкрито аксіологічний вимір культурних практик, зокрема через аналіз проєктної діяльності як інструменту ціннісно-орієнтованого культуротворення. Обґрунтовано інтегративний характер проєктної діяльності, яка поєднує комунікативні, освітні, мистецькі й івент-практики та функціонує на перетині структурного, символічного, мережевого, дискурсивного, комунікативного та меморіального вимірів, формуючи нові моделі культурної взаємодії. Акцентовано на ціннісно-орієнтованій природі культурних проєктів, їхній здатності формувати національну ідентичність, культурну пам’ять, солідарність і цінності, а також виступати інструментом соціальної мобілізації та культурної інтеграції. Здійснено комплексний аналіз артмарафону як культурної практики, здатної інтегрувати різні форми культурної діяльності та виступати ефективним інструментом репрезентації національної ідентичності в умовах воєнного часу. Обґрунтовано, що завдяки перформативності, інтерактивності та опорі на реальний соціальний досвід артмарафон розширює соціокультурний простір, сприяє формуванню активного учасника культурного процесу, посиленню суспільної солідарності та публічній артикуляції культурного спротиву. Визначено артмарафон як полікомпонентну культурну практику, яка за умов обмежених ресурсів виконує функції локального культуротворення та інтеграції культурних ініціатив у національний простір. На прикладі авторського проєкту «Вінграновський» розкрито структурні та функціональні характеристики артмарафону: тривалість у часовому вимірі, масштабність і багатолокаційність (заклади освіти, культурні установи, публічні простори та інші), різновікову та професійну аудиторію (учні,студенти,митці,освітяни,бізнесмени), темпорально-кумулятивний ефект впливу.

Дата реєстрації

2026-07-13

Додано/оновлено в НРАТ

2026-07-13 / 2026-07-13