Реєстраційний номер
0826U003428, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
04-09-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Формування механізмів публічного управління сталим землекористуванням у сільському господарстві з використанням відновлюваних енергетичних систем на засадах агровольтаїки
Здобувач
Івкін Віктор Іванович,
Керівник Путінцев Анатолій Васильович
Опонент Ткачова Наталія Миколаївна
Опонент Жовнірчик Ярослав Федорович
Рецензент Бортняк Катерина Василівна
Рецензент Клименко Олена Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
Опис
У роботі констатовано, що в умовах повоєнного відновлення України виникає гостра потреба у подоланні галузевої роз'єднаності енергетичної та аграрної політик. Традиційний підхід до розвитку сонячної енергетики через масштабне відчуження сільськогосподарських угідь створює загрозу продовольчій безпеці. Агровольтаїка (АВС) ідентифікується як інноваційний інструмент публічного управління, що дозволяє реалізувати концепцію «енерго-аграрного симбіозу». Актуальність посилюється необхідністю адаптації вітчизняного законодавства до стандартів EU Green Deal та пошуку нових джерел децентралізованої генерації для підвищення стійкості громад.
Теоретико-методологічну базу дослідження становлять концепції «Нового публічного врядування» (New Public Governance), сталого розвитку та місійно орієнтованих інновацій. Використано методи системно-структурного аналізу (для проектування інституційного механізму), порівняльного правознавства (для адаптації світових моделей), а також метод стратегічного планування (для розробки дорожньої карти).
Доведено, що публічне управління сталим землекористуванням має трансформуватися від відомчого (силосного) типу до інтегрованого врядування. Агровольтаїку визначено як специфічний об’єкт, де відновлювані енергетичні системи є не самоціллю, а компонентом сталого агровиробництва (через захист від надмірної інсоляції, збереження вологи та енергозабезпечення точного землеробства). Це вимагає впровадження «регуляторних пісочниць» - спеціальних правових режимів для тестування агроенергетичних інновацій.
Вперше здійснено поглиблений аналіз чотирьох векторів державного впливу: фокус на технічній стандартизації (DIN SPEC 91434), що встановлює критерії збереження аграрної функції земель та мінімально допустимого рівня аграрного результату; жорсткий фіскальний контроль за станом ґрунтів та обов'язкова щорічна звітність; пріоритет сільських енергетичних кооперативів як інструменту подолання бідності на селі; акцент на кліматичній адаптації (затінення як засіб боротьби з десертифікацією). Для України обґрунтовано комбіновану модель, що поєднує європейські стандарти якості з азійськими механізмами соціальної інклюзії.
Обґрунтовано модель управління, що максимізує три вектори результативності: економічний (зростання капіталізації агробізнесу через власну генерацію), соціальний (створення високотехнологічних робочих місць на селі) та екологічний (декарбонізація агросектору). Доведено, що АВС є інструментом захисту прав майбутніх поколінь на родючі ґрунти при одночасному виконанні кліматичних зобов'язань.
Розроблено механізм подолання суперечності між цільовим призначенням земель та енергетичною діяльністю. Запропоновано термін «дуальне землекористування» як правову основу, що не потребує зміни категорії земель «для сільськогосподарського призначення» на «землі енергетики», за умови збереження аграрного виробництва під конструкціями. Впроваджено систему KPI для державних службовців, яка враховує обсяги інтегрованої потужності на гектар без втрати врожайності.
Доведено, що успішна реалізація політики можлива лише через створення мережевої структури - Міжвідомчої ради, до якої входять представники Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Міненерго та Держгеокадастру. Визначено роль профільних асоціацій як «інституційних фасилітаторів», що здійснюють сертифікацію проєктів та медіацію між інвесторами та державою.
Запропоновано інноваційну організаційно-правову форму - Кооперативну Спеціальну Проєктну Компанію. У цій моделі громада входить у капітал проєкту земельним ресурсом, інвестор - технологіями, а фермер - операційним управлінням. Обґрунтовано право «стратегічного вето» громади на рішення, що можуть зашкодити екологічному стану земель.
Сформовано структуру поліцентричного інституційного механізму, що включає: нормативний блок (регламентація статусу земель sui generis); організаційний блок (мережа Регіональних центрів компетенцій (консультаційна підтримка «єдине вікно»); фінансовий блок (цільова компенсація CAPEX для малих фермерів та «зелені» квоти на аукціонах); партисипативний блок (інституціоналізація Соціальних угод про вигоди (CBAs), що зобов'язують інвестора спрямовувати частку прибутку на розвиток локальної інфраструктури (освітлення, дороги, школи).
Запропоновано поетапний план імплементації Дорожньої карти 2026-2032: Етап I (2026) (формування фундаменту (закони, пілотні проєкти); Етап II (2027-2030) (масштабування (запуск фінансових програм підтримки, мережа центрів); Етап III (після 2030) (зрілість (перехід до ринкових умов, експорт українських агровольтаїчних рішень).
Ключові слова: публічне управління, стале землекористування, агровольтаїка, відновлювані енергетичні системи, дуальне землекористування, інституційна конвергенція, державно-приватне партнерство, територіальна громада, енергетична безпека, продовольча безпека, сільське господарство.
Дата реєстрації
2026-07-13
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-13 / 2026-07-13
