Дисертація доктора філософії. Крилов Максим Сергійович. Інструменти публічного регулювання сфери водовідведення в Україні.

Реєстраційний номер

0826U003630, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

03-09-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Інструменти публічного регулювання сфери водовідведення в Україні.

Здобувач

Крилов Максим Сергійович,

Керівник Дегтярьова Ія Олександрівна
Опонент Кірейцева Ганна Вікторівна
Опонент Орел Юрій Леонідович
Опонент Чикаренко Ірина Аркадіївна
Рецензент Мороз Володимир Васильович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Державний заклад вищої освіти "Університет менеджменту освіти"

Опис

Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення інструментів публічного регулювання сфери водовідведення в Україні. Дисертаційне дослідження було розпочате у 2021 році, до початку повномасштабного вторгнення, і фокусувалося на інструментах переходу до моделі циркулярної економіки – де водовідведення розглядалося як ресурсний хаб для енергогенерації та ресурсозбереження згідно з Цілями сталого розвитку ООН. Під час війни у фокус дослідження було винесено питання виживання і функціональної автономності системи водовідведення. У 2022 році пріоритет змістився з «оптимізації процесів» на «забезпечення фізичної та операційної витривалості системи». Саме в цей період було розроблено концепцію нелінійності організаційно-економічного механізму, що дозволяє системі водовідведення оперативно переходити від централізованого до нецентралізованого (мобільного) режиму роботи. Особливу увагу в роботі приділено трансформації концептуальних засад публічного регулювання: обґрунтовано перехід від лінійної моделі сталого розвитку до моделі стратегічної адаптивності. Доведено, що в умовах воєнних викликів ефективність регулювання визначається не лише економічними показниками, а здатністю механізму до легалізації нестандартних управлінських рішень (розгортання мобільних систем, акредитація автономних операторів), що є критичним для забезпечення санітарної безпеки та виживання громад. Об’єктом дослідження це суспільні відносини, що виникають у процесі публічного регулювання функціонування та розвитку сфери водовідведення в Україні. Предметом дослідження є інструменти публічного регулювання сфери водовідведення в Україні. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування підходів та розроблення практичних пропозицій органам публічної влади щодо вдосконалення інструментарію публічного регулювання сфери водовідведення в Україні з урахуванням умов воєнного стану. В дисертаційному дослідженні розкрито сутність публічного регулювання сфери водовідведення і її основні поняття. Запропоновано систему принципів публічного регулювання сфери водовідведення, яка складається із загальних та спеціальних принципів, серед яких спеціальними визначено: справедливий і рівний доступ до послуг водовідведення; захист екологічної системи, екологічна відповідальність; обґрунтованість тарифів щодо водовідведення, фінансова прозорість; запобіжного характеру заходи щодо охорони поверхневих вод, підземних вод та джерел; ліцензування діяльності у сфері водовідведення; визнання об’єктів водовідведення стічних вод населених пунктів від системи енерго‐, газо‐, водо‐, теплопостачання як об’єктів підвищеної небезпеки; технологічна цілісність (нерозривність мереж та споруд водовідведення). Досліджено еволюцію становлення публічного регулювання водовідведення, що дозволило виокремити перехід від радянської «ресурсно- експлуатаційної» моделі до сучасної «сервісно-орієнтованої». Розроблено та обґрунтовано типологію інструментів публічного регулювання у сфері водовідведення, які згруповано за змістом публічно- управлінських механізмів: адміністративні, нормативно-правові, економічні, екологічні, соціальні, політичні, інформаційні, цифрові, технічні. Доведено, що ефективність публічно-управлінських механізмів у цій сфері залежить від балансу між жорстким державним контролем (за безпекою та екологією) та стимулюючими методами (для залучення інвестицій). Виявлено, що ключовим викликом сучасності є «інституційний розрив» - невідповідність застарілих інструментів регулювання потребам енергоефективної модернізації та відновлення зруйнованих об’єктів. Проаналізовано економічні та екологічні інструменти публічного регулювання сфери водовідведення в Україні, визначення їх проблемні питання та шляхи вирішення. Запропоновано ефективні напрями публічного регулювання сфери нецентралізованого водовідведення. Вивчено зарубіжний досвід здійснення публічного регулювання сфери водовідведення. Визначено п’ять стратегічних пріоритетів розвитку публічного регулювання (тарифний, цифровий, інституційний, стимулюючий та громадський), що містить вбудовані антикорупційні запобіжники та забезпечує стійкість системи до зовнішніх факторів. Практичне значення отриманих в дослідженні результатів полягає у можливості використання розробленого алгоритму впровадження організаційно-економічного механізму органами місцевого самоврядування для забезпечення санітарної та екологічної безпеки громад.

Дата реєстрації

2026-07-15

Додано/оновлено в НРАТ

2026-07-15 / 2026-10-02