Реєстраційний номер
0826U003701, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
08-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Маска та театральний костюм в мистецтві Пекінської опери кінця XIX − початку XXI століття: традиції, типологія, художні особливості
Здобувач
Ху Сянь --,
Керівник Коцур Віталій Вікторович
Опонент Кротова Тетяна Федорівна
Опонент Юдова-Романова Катерина Володимирівна
Рецензент Несен Ірина Іванівна
Рецензент Погребняк Галина Петрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Опис
Дисертацію присвячено комплексному мистецтвознавчому дослідженню маски та театрального костюма в мистецтві Пекінської опери кінця ХІХ – початку ХХІ століття як цілісної художньо-образної системи, що сформувалася на перетині традиційної китайської культури, сценічної практики та естетичних трансформацій модерного й постмодерного періодів. У роботі здійснено аналіз історичних передумов становлення сценічного образу, розкрито еволюцію маски й костюма в контексті розвитку театрального мистецтва Китаю, а також виявлено їхню типологію, семантику та художньо-виражальні особливості.
Здійснено узагальнюючу характеристику художніх особливостей маски і театрального макіяжу в культурних традиціях Європи, Китаю та Японії. Метод порівняльного аналізу дозволив виявити спільні та відмінні аспекти класифікації, семантики та моделювання. Універсальний транскультурний характер функціонування мистецтва маски, багатовікові ритуально-обрядові традиції та взаємовпливи в історичній та сучасній сценографії породили багатогранне загальносвітове явище. Розроблено типологію масок і театральних костюмів Пекінської опери, що базується на поєднанні кольорової символіки, орнаментальних мотивів, конструктивних особливостей і функціонального призначення. Виявлено, що колористична система масок має глибоке символічне значення: червоний колір асоціюється з відданістю та мужністю, білий – з підступністю, чорний – із чесністю та прямолінійністю, а інші кольори доповнюють складну семантичну структуру сценічного образу. Костюм, у свою чергу, відображає соціальну ієрархію персонажів, їхню належність до певних амплуа (шень, дань, цзин, чоу) та виконує функцію візуальної ідентифікації.
У ході дослідження встановлено, що розвиток маски (у формі сценічного гриму) і костюму від кінця ХІХ до початку ХХІ століття відбувався в руслі поступової кодифікації сценічної мови. На ранніх етапах становлення Пекінської опери ці елементи формувалися під впливом народних театральних традицій та придворної культури, зокрема художніх практик династій Мін і Цін. У подальшому вони набули чіткої системності: усталилися типи орнаментики, колористичні коди, конструктивні особливості костюмів і канони гриму. Водночас у ХХ–ХХІ століттях простежується тенденція до адаптації цих елементів до нових історичних умов, що проявляється у збереженні традиційної основи при частковій модернізації засобів виразності. З’ясовано, що поняття маски в китайській театральній традиції трансформується у феномен сценічного макіяжу, який виконує функцію знакової системи. На відміну від європейської театральної практики, де маска часто є матеріальним об’єктом, у Пекінській опері її роль перебирає на себе живописне оформлення обличчя. Воно не лише моделює зовнішність персонажа, а й кодує його морально-етичні характеристики, соціальний статус і психологічні риси. Таким чином, грим постає як візуалізована «маска», що інтегрується у загальну систему сценічної умовності. Доведено, що театральний костюм є одним із провідних компонентів сценічної образності, який функціонує як самостійний носій змісту. Його структура, кольорова гама, орнаментика та пластичні елементи підпорядковані чіткій семіотичній системі, що забезпечує миттєве «зчитування» образу глядачем. Костюм не лише відображає соціальну ієрархію та типологію ролей, а й активно взаємодіє з акторською пластикою, перетворюючись на інструмент сценічної виразності.
Проаналізовано сучасні трансформації маски та костюма у Пекінській опері кінця ХХ – початку ХХІ століття, що проявляються у поєднанні традиційних канонів із новітніми художніми підходами, впливі західного театру, технологічних інновацій та глобалізаційних процесів. Встановлено, що сучасні сценічні практики спрямовані на збереження автентичності традиції при одночасному її оновленні та адаптації до вимог сучасного глядача. Сучасне мистецтво масок також застосовується в Китаї до популяризації у руслі дизайну сувенірів.
У результаті дослідження встановлено, що маска і театральний костюм Пекінської опери є складною семіотичною системою, де кожен елемент – колір, форма, орнамент, матеріал – має чітко визначене символічне значення. Маска (у формі сценічного гриму) виступає засобом вираження характеру персонажа, тоді як костюм відображає його соціальний статус, амплуа та функцію в драматургічній структурі вистави. Їх взаємодія забезпечує цілісність сценічного образу та сприяє ефективній комунікації з глядачем.
Художні особливості маски та театрального костюму Пекінської опери кінця ХХ – початку ХХІ століття постають як складна, динамічна система, у якій органічно поєднуються глибинні традиції та інноваційні трансформації. У ході дослідження встановлено, що символічна система маски та костюму зберігає свою семіотичну насиченість і функціональну багаторівневість. Маска (грим) і костюм виступають не лише засобами зовнішньої характеристики персонажа, але й виконують роль носіїв культурних кодів, що відображають морально-етичні, соціальні та естетичні уявлення китайського суспільства.
Дата реєстрації
2026-07-17
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-17 / 2026-07-17
