Реєстраційний номер
0826U004565, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
22-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
ФЕСТИВАЛЬ ДАВНЬОЇ МУЗИКИ У ЛЬВОВІ ЯК ПРОСТІР РЕКОНСТРУКЦІЇ КУЛЬТУРИ
Здобувач
Іванюшенко Ганна Іванівна,
Керівник Савчук Ігор Борисович
Опонент Бермес Ірина Лаврентіївна
Опонент Путятицька Ольга Вікторівна
Рецензент Чібалашвілі Асматі Олександрівна
Рецензент Бентя Юлія Валентинівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України
Опис
Дисертаційне дослідження присвячено комплексному культурологічному осмисленню Фестивалю давньої музики у Львові як інституційно організованого простору реконструкції культури, у якому музична спадщина минулих епох актуалізується засобами історично інформованого виконавства, тематичного програмування, освітньої та медіаційної діяльності, просторової організації концертних подій, міжнародної співпраці та практик культурної пам’яті. Актуальність дослідження зумовлена посиленням інтересу сучасної гуманітаристики до способів повернення культурної спадщини в публічний простір через подієві, перформативні, освітні та медійні форми. Фестиваль розглянуто як соціокультурну систему, у межах якої історичні відомості, виконавський досвід, міське середовище, інституційні мережі та слухацька рецепція спільно формують сучасні способи взаємодії з минулим. Наукова актуальність роботи посилюється тим, що діяльність фестивалю дотепер висвітлювалася переважно фрагментарно, без системного аналізу його генези, етапів розвитку, програмної політики, освітнього впливу та механізмів репрезентації культурного минулого. Метою дослідження є здійснення комплексного аналізу Фестивалю давньої музики у Львові як простору реконструкції культури, уточнення концептуальних параметрів цього феномену та виявлення основних механізмів репрезентації минулого в сучасному культурному досвіді. Об’єктом досліджен2ня є Фестиваль давньої музики у Львові як феномен культурної репрезентації минулого та інституційна форма подієвої культури. Предмет становлять практики реконструкції й актуалізації музичної спадщини в аудіальному, просторовому, соціальному та дискурсивному вимірах фестивальної діяльності. Хронологічні межі охоплюють 2003–2025 роки, включно з періодами пандемії COVID-19 і повномасштабної російсько-української війни. Територіальні межі визначено міським культурним простором Львова з урахуванням міжрегіональних та міжнародних мережевих взаємодій. У першому, теоретико-методологічному розділі уточнено зміст поняття «реконструкція культури». Доведено, що його не можна зводити до механічного відновлення втрачених форм або буквального відтворення історичної реальності. Реконструкція культури визначається як інтерпретаційно опосередкований процес актуалізації історичного матеріалу, що спирається на джерела, пам’ять, знаки та наукове знання, але здійснюється в горизонті сучасного культурного досвіду. Вона поєднує джерельну верифікацію та критичну рефлексію із сучасними виконавськими рішеннями та художньою інтерпретацією, завдяки яким історичний матеріал набуває актуального культурного значення. Відповідно, реконструкція давньої музичної культури не є поверненням до незмінного «оригіналу», адже джерела не містять вичерпної інформації про темп, артикуляцію, фразування, орнаментику, інструментальний склад, акустику та історичне слухацьке сприйняття. Категорію автентичності переосмислено як методологічний орієнтир відповідальної роботи з історичними відомостями, а історично інформоване виконавство — як сучасну форму культурної рефлексії над минулим. Давню музику концептуалізовано не лише як корпус творів Середньовіччя, Ренесансу, бароко та раннього класицизму, а як систему дослідницьких, виконавських, освітніх і слухацьких практик. Її сучасне функціонування визначається переходом від музейно-архівної моделі збереження до подієвої та комунікативної форми існування. Фестиваль забезпечує умови, за яких музична пам’ятка набуває звукової форми та входить у простір публічного слухання, інтерпретації та обговорення. Відтак фестиваль постає водночас інсти3туцією культурної пам’яті, платформою професійної комунікації, середовищем соціальної інтеграції та знаково-символічною системою, що взаємодіє з міською семіосферою Львова. У другому розділі реконструйовано історико-культурні та інституційні передумови виникнення фестивалю. Показано, що Львів упродовж століть формувався як багатошаровий музичний ландшафт на перетині східнохристиянської та західноєвропейської традицій. Поліетнічна та поліконфесійна структура міста зумовила співіснування української, польської, вірменської, єврейської, австрійської, німецької та інших культурних складових. Професіоналізації музичного життя сприяли сакральні осередки, братські школи, монастирські та церковні інституції, а з XVIII–XIX століть — театри, музичні товариства, концертні зали й консерваторії. Попри розриви, спричинені війнами, Голокостом, депортаціями та радянською уніфікацією, Львів зберіг символічний зв’язок із європейською музичною традицією, який після відновлення незалежності України був реактуалізований через повернення багатокультурної спадщини до публічного дискурсу, міжнародні контакти, а також розвиток фестивального руху.
Дата реєстрації
2026-08-13
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-13 / 2026-09-22
