Реєстраційний номер
0826U004733, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-08-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Міфологічний вимір трансформації української ідентичності в соціокультурних практиках доби Незалежності
Здобувач
Довганик Олесь Ігорович,
Керівник Демчук Руслана Вікторівна
Опонент Головей Вікторія Юріївна
Опонент Виткалов Сергій Володимирович
Опонент Шабанова Юлія Олександрівна
Рецензент Король Денис Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет "Києво-Могилянська академія"
Опис
Довганик О. І. Міфологічний вимір трансформації української ідентичності в соціокультурних практиках доби Незалежності. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 034 «Культурологія» (03 — Гуманітарні науки). — Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2026.
У дисертаційному дослідженні здійснено загальну репрезентацію і аналітику феномену міфологічного виміру ідентичності. Розкрито основні теорії ідентичності та міфів, які становлять концептуальне підґрунтя запропонованого дослідження. Обґрунтовано місце та роль міфів і культурних прообразів у осмисленні української ідентичності. Розроблено авторську класифікацію української ідентичності за доби Незалежності на основі критерію «топос». Встановлено ключові соціокультурні міфи і архетипи, притаманні українській ідентичності, в період 1991-2024 років. Окреслено основні соціокультурні трансформації, властиві міфологічному виміру української ідентичності впродовж 1991-2024 років.
Метою дисертаційного дослідження постає з’ясування ролі міфологічних патернів та символічно-культурних прообразів у процесах формування динаміки або трансформації української ідентичності на основі соціокультурних практик впродовж 1991-2024 років. Досягнення вищевказаної мети та завдань дисертаційного дослідження відбувається на основі використання таких методів та підходів: феноменологічний; компаративний; типологічний; системний; історичний; герменевтичний; міфопоетичний; структуралістський; культурно-аналітичний; міфореставраційний; аналітичної психології. Вони забезпечують комплексне вивчення особливостей функціонування та трансформації міфологічних образів української ідентичності в соціокультурних практиках доби Незалежності.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше:
- розроблено класифікацію української ідентичності на основі критерію «топос»;
- простежено особливості соціокультурних міфів і архетипів української ідентичності за часів Незалежності;
- виявлено універсальні міфологічні мотиви, притаманні українській ідентичності за доби Незалежності.
Дисертаційна робота характеризується значною практичною цінністю. Це зумовлено тим, що запропонована наукова розвідка сприяє конструюванню науково-методологічного інструментарію дослідження, валідного для застосування науковцями в процесі вивчення різноманітних соціокультурних феноменів крізь призму міфів. Результати, репрезентовані в дисертації, можуть складати основу для створення науково-академічних курсів у межах гуманітарних та соціальних наук, які спрямовані на символічно-культурне розуміння української ідентичності.
В дисертаційному дослідженні було виявлено, що впродовж 1991-2024 років відбувається широкий спектр структурно-змістовних трансформаційних процесів та тенденцій, притаманних міфологічному виміру української ідентичності. У представлений період в суспільно-громадській діяльності спостерігається перехід до активної безпосередньої боротьби українського народу проти поширення міфологем тиранії та неоімперської експансії історико-культурного виміру. В описаний період трансформація міжнародної діяльності полягає в переході від міфу про багатогранну співпрацю та взаєморозуміння з різними міжнародними суб’єктами до превалювання міфологічного мотиву євроінтеграційного вектору розвитку, як невід’ємного елементу української ідентичності. У владно-політичному вимірі наявний міф про непослідовність розвитку української держави у період 1991-2014 років. Це пов’язано з постійною зміною преференцій політичних суб’єктів стосовно державного розвитку. Незважаючи на це, після 2014 року відбувається утвердження міфу про український вектор розвитку соціокультурного виміру різними політичними силами задля формування єдиної ідентичності.
В церковно-релігійному вимірі впродовж 1991-2018 років відбувається конституювання міфу про значний гібридний та неоімперський вплив Російської православної церкви на українську. Однак в 2018 році відбувається поширення міфу стосовно успішного подолання підпорядкування українського православ’я московському патріархату завдяки отриманню автокефалії. У культурній діяльності спостерігається розповсюдження міфу, який стосується переходу від російсько-радянського погляду на українську ціннісно-історичну спадщину до її осмислення на національно-громадських засадах.
Ключові слова: ідентичність, культурна політика, криза ідентичності, колективна ідентичність, інформаційне суспільство, культурні проблеми, соціокультурні трансформації, соціокультурний простір, культурні практики, міф, метамодерн, світогляд, архетип, комунікація, культурна ідентичність.
Дата реєстрації
2026-08-20
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-20 / 2026-08-20
