Реєстраційний номер
0826U004792, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Українська скульптура в камені на міжнародних симпозіумах 1985–2022 років: фактори впливу та художні особливості
Здобувач
Король Мар'ян Миколайович,
Керівник Одрехівський Василь Володимирович
Опонент Юр Марина Володимирівна
Опонент Хижинський Володимир Вікторович
Рецензент Якимова Олена Олександрівна
Рецензент Єфімова Анна Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівська національна академія мистецтв
Опис
Актуальність дослідження зумовлена відсутністю цілісного аналізу художніх особливостей кам’яних скульптур, створених на симпозіумах. Симпозіум як унікальний формотворчий чинник безпосередньо впливає на пластику твору, обумовлюючи широкий спектр різнопланових скульптур та загальний розвиток кам’яної пластики в Україні. Відмінний від традиційної студійної роботи, цей вид мистецької практики реалізується у публічному просторі, що надає творчому процесу особливої специфіки. Така форма діяльності стала потужним каталізатором розвитку українського монументального мистецтва: вона сприяла звільненню від ідеологічних обмежень досліджуваного періоду, розкриттю творчої свободи митців, розширенню тематичного, стилістичного та технічного діапазону скульптури, а також її інтеграції у міжнародний мистецький контекст.
Нижня часова межа дослідження — 1985 рік — відповідає першим симпозіумним заходам в Україні — в с. Букатинка, Вінницької області. Верхня межа обумовлена повномасштабним вторгненням Росії у лютому 2022 року, яке тимчасово призупинило регулярну симпозіумну практику. Цей часовий діапазон дозволяє простежити розвиток руху, пластичні тенденції та тематичні зміни через етапи звільнення від ідеологічних обмежень у 1990-х, інституційного зміцнення і географічного розширення у 2000-х–2010-х роках.
Джерельна база дослідження охоплює широкий і різноманітний масив матеріалу. До наукового аналізу залучено творчість 55 провідних скульпторів — представників різних художніх шкіл: Львівської, Київської, Харківської, а також митців із Херсонщини, Одещини, Донеччини та інших регіонів України. У межах дослідження систематизовано відомості про 81 симпозіум, проведений в Україні впродовж 1985–2022 років. Метою роботи не є кількісний перелік усіх симпозіумних скульптур: до детального аналізу залучено лише ті твори, які стали маркерами пластичних трактувань, демонструють унікальну роботу з формою та мали відчутний вплив на розвиток кам’яної скульптури. Крім того, існують твори, які часто дублюються, наприклад «конструктори» Л. Мисько, та «торси» О. Дяченка, тому прийнято рішення розглядати один взірець даної скульптури. Частина робіт не збереглася або була втрачена внаслідок воєнних подій — знищення, пошкодження чи окупації регіонів, де розташовані скульптурні парки (Партеніт, Мала Білозерка, Покровськ). Попри вагому художню значущість цього масиву, він досі не ставав об’єктом типології творів та цілісного мистецтвознавчого дослідження. Аналіз наявної наукової літератури показав: праці, безпосередньо присвячені симпозіумному руху в Україні, є поодинокими і здебільшого мають документально-описовий або культурологічний характер. Скульптурні твори аналізувалися опосередковано й вибірково — у ширших дослідженнях з монументальної пластики або паблік-арту, — тоді як системного мистецтвознавчого вивчення їхніх художніх особливостей у взаємозв’язку з умовами симпозіумного формату не проводилося. Заповнення цієї прогалини є головним завданням дисертації.
Мета дослідження — виявити художні особливості (формально-стилістичні, образно-тематичні, техніко-технологічні) української кам’яної скульптури, виконаної на міжнародних симпозіумах 1985–2022 років, і визначити її місце в контексті вітчизняного та світового мистецького процесу.
мально-стилістичні, образно-тематичні, техніко-технологічні) цих творів у взаємозв’язку з факторами впливу симпозіумного середовища.
Наукова новизна полягає в наступному: вперше здійснено комплексний мистецтвознавчий аналіз художніх особливостей української кам’яної скульптури, створеної на міжнародних симпозіумах 1985–2022 років. Вперше введено до наукового обігу кількісні показники розвитку симпозіумного руху та розроблено типологію симпозіумів за організаційними й художніми критеріями. Вперше систематизовано масив симпозіумних скульптур за трьома параметрами — образно-тематичним, формально-стилістичним і техніко-технологічним — та виявлено домінуючі закономірності пластичної мови. Набуло подальшого розвитку теоретичне обґрунтування концепту імпровізації у пластичних мистецтвах: доведено, що техніки non-finito та direct carving є не вимушеними ремісничими прийомами, а свідомими формотворчими стратегіями. Визначено та проаналізовано фактори впливу симпозіумного середовища — темпоральність, матеріальний імператив, публічність — як активних детермінантів художніх рішень скульпторів. Художні особливості симпозіумної пластики формуються навколо трьох змістових домінант — Пам’яті (архаїка, козацький міф, меморіальні наративи), Буття (людина, тілесність, материнство) та Вічності (сакральне, філософська екзистенція, абстракція).
Ключові слова: скульптурний симпозіум, кам’яна скульптура, матеріальний імператив, direct carving, non-finito, імпровізація, формотворчі стратегії, публічна скульптура, художні особливості і практики, українська пластика, експеримент, концепція, творчість, сучасне мистецтво, виставкові практики.
Дата реєстрації
2026-08-24
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-24 / 2026-08-31
