Дисертація доктора філософії. Полонський Валерій Геннадійович. Форми фінансування організаційно-виробничої діяльності українського театру та їх вплив на творчий процес: історія і сучасність.

Реєстраційний номер

0826U004811, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

19-08-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Форми фінансування організаційно-виробничої діяльності українського театру та їх вплив на творчий процес: історія і сучасність.

Здобувач

Полонський Валерій Геннадійович,

Керівник Лягущенко Андрій Геннадійович
Опонент Щукіна Юлія Петрівна
Опонент Бойко Тетяна Антонівна
Рецензент Гринишина Марина Олександрівна
Рецензент Владимирова Наталія Вікторівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого

Опис

АНОТАЦІЯ Полонський В. Г. Форми фінансування організаційно-виробничої діяльності українського театру та їх вплив на творчий процес: історія і сучасність. ‒ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 026 «Сценічне мистецтво». – Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Міністерство культури України. Київ, 2026. Актуальність дисертації зумовлена важливістю дослідження форм фінансування організаційно-виробничої діяльності українських театрів для сталого функціонування театральної галузі на сучасному етапі, що особливо важливо в умовах Війни за Незалежність України. Попри вагомий внесок ряду дослідників у вивчення організаційно-виробничої діяльності театру, комплексного дослідження форм її фінансування у взаємодії з творчим процесом в історичній ретроспективі досі не проведено, що й зумовлює злободенність обраної теми. Мета – проаналізувати організаційно-виробничу діяльність українського театру в оптиці форм фінансування у взаємодії з творчим процесом в історичній ретроспективі від другої половини ХІХ століття до сьогодні. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у тому, що у ньому вперше систематизовано форми фінансування організаційно-виробничої діяльності театрів від приватних труп та товариств на паях, труп корифеїв українського театру другої половини ХІХ століття до різноманіття видів театрів на сучасному історичному етапі розвитку театральної галузі в Україні; систематизовано види організаційно-правових моделей професійних українських театрів, форм їх фінансування, джерельну базу фінансової підтримки та її впливу на творчий процес; розроблена авторська узагальнена модель взаємозв’язку між фінансуванням і творчим процесом у театрі; введено до наукового обігу нові матеріали, зокрема, проаналізовано Кодекс законів про народну освіту УСРР (1922), що доповнює панораму функціонування українського театру; набуло подальшого розвитку уявлення про взаємозв’язок фінансування організаційно-виробничих моделей українського театру та творчої діяльності театральних колективів в обраний для дослідження період. Результати дослідження. Сучасний науковий дискурс, пов’язаний із проблематикою організаційно-виробничої діяльності театрів, поступово виходить за межі вузькопрофільних досліджень організації театральної справи та розвитку сценічного мистецтва, розширюючи поле студій і залучаючи фахівців з інших галузей знання до осмислення трансформаційних процесів у сучасному театральному мистецтві, формуючи міждисциплінарне поле. На основі історико-хронологічного аналізу впливу фінансування на розвиток професійного театрального мистецтва запропоновано таку періодизацію: 1864–1921 рр. – поява та розвиток професійного театру в Україні. Період охоплює створення театру «Руська бесіда», професійних театральних труп класиків українського театрального мистецтва, трансформаційні процеси в українській культурній політиці доби національно-визвольних змагань, створення перших українських державних театрів як важливого складника освіти й культури українського суспільства; 1921–1941 рр. – період радянського удержавлення українських театрів, використання театрального мистецтва як інструменту пропаганди більшовицької влади та формування позитивного іміджу комуністичної партії, тотального удержавлення українського театрального мистецтва, запровадження статусу «академічний» окремим театрам із можливою фінансовою підтримкою їхньої організаційно-виробничої діяльності, постійного недофінансування театрів і переходу на самоокупність, початку тотальної політичної цензури української культури; 1941–1945 рр. – період організаційно-виробничої та творчої діяльності під час Другої світової війни. Попри труднощі та надважкі умови роботи в евакуації, театр постає як феномен патріотизму й волонтерства, стає не лише суб’єктом фінансування, а й об’єктом благодійної фінансової та психологічної допомоги вимушеним переселенцям. Водночас український театр залишається пропагандистом української культури та мистецтва в умовах окупації; 1945–1991 рр. – період роботи театрів в умовах планової економіки: фінансування театрального мистецтва за залишковим принципом, вимоги щодо просування творів на підтримку концепції «братерства народів», робота в умовах політичної цензури та нав’язування комуністичною владою тез про другорядність українського театрального мистецтва порівняно з театрами радянської метрополії. Планування творчої діяльності з обов’язковим використанням драматичних творів авторів-репрезентантів політики комуністичної партії, що призвело до кризи українського театрального мистецтва; 1991–2026 рр. – період діяльності українських театрів від проголошення державної незалежності України й донині.

Дата реєстрації

2026-08-24

Додано/оновлено в НРАТ

2026-08-24 / 2026-08-24