Реєстраційний номер
0826U004893, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
25-08-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Формування організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку підприємства
Здобувач
Черніков Дмитро Ігорович,
Керівник Гришко Світлана Валеріївна
Опонент Кузьминчук Наталія Валеріївна
Опонент Тульчинська Світлана Олександрівна
Рецензент Мурзабулатова Олена Вячеславівна
Рецензент Степаненко Сергій Віталійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет радіоелектроніки
Опис
Черніков Д.І. Формування організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку підприємства. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 Економіка. – Харківський національний університет радіоелектроніки, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2026.
У сучасних умовах функціонування національної економіки стратегічний розвиток промислових підприємств набуває особливого значення як передумова забезпечення їх довгострокової життєздатності, конкурентоспроможності, адаптивності та здатності до відновлення в умовах високої невизначеності. Для України актуальність цієї проблематики посилюється впливом воєнного стану, руйнуванням частини виробничого потенціалу, ускладненням логістичних зв’язків, зростанням вартості ресурсів, кадровими втратами, інвестиційними обмеженнями та загостренням безпекових ризиків. За таких умов традиційні підходи до стратегічного управління підприємствами, орієнтовані переважно на довгострокове планування та стабільність зовнішнього середовища, виявляються недостатніми для формування ефективної моделі розвитку.
Необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку підприємств обумовлена потребою у формуванні такої системи управлінських, економічних, організаційних, інформаційно-аналітичних та поведінкових інструментів, яка б забезпечувала досягнення стратегічних цілей та своєчасне виявлення змін зовнішнього середовища, реагування на ризики, використання ринкових можливостей, реконфігурацію ресурсів і підтримання динамічних здатностей підприємства. У цьому контексті стратегічний розвиток доцільно розглядати не як лінійний процес нарощування окремих показників діяльності, а як комплексну здатність підприємства до адаптації, оновлення, інноваційного пошуку, ресурсної мобілізації та цілеспрямованої трансформації в умовах мінливого середовища.
У дисертаційній роботі запропоновано вирішення наукового завдання щодо поглиблення теоретичних положень, удосконалення методичного інструментарію та розроблення практичних рекомендацій з формування організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку промислових підприємств на основі інтеграції системного, ресурсного, поведінкового, процесного, безпекоорієнтованого підходів і підходу динамічних здатностей.
У роботі сформовано науково-теоретичні засади дослідження організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку підприємства. Уточнено логіку формування понятійно-категоріального апарату через послідовне розкриття змісту категорій «розвиток», «стратегія», «стратегічний розвиток», «механізм», «організаційно-економічний механізм» та «організаційно-економічний механізм стратегічного розвитку підприємства». Такий підхід дозволив перейти від загальних управлінських дефініцій до авторського трактування стратегічного розвитку як цілеспрямованого, керованого та водночас адаптивного процесу якісних змін підприємства, що забезпечує його здатність підтримувати конкурентні позиції, оновлювати ресурсну базу, формувати нові компетентності і реагувати на виклики зовнішнього середовища.
Обґрунтовано, що організаційно-економічний механізм стратегічного розвитку підприємства має розглядатися як цілісна система взаємопов’язаних цілей, принципів, функцій, методів, важелів, інструментів, ресурсного забезпечення та управлінських дій, спрямованих на формування, реалізацію, моніторинг і коригування стратегічних напрямів розвитку підприємства з урахуванням зовнішніх загроз, внутрішнього потенціалу та рівня сформованості його динамічних здатностей.
На основі узагальнення сучасних наукових підходів доведено доцільність поєднання системного, ресурсного, стратегічного, процесного, інноваційного, поведінкового та безпекоорієнтованого підходів. Особливу увагу приділено поведінковому підходу, оскільки в умовах трансформаційного середовища стратегічний розвиток підприємства залежить не лише від наявності ресурсів, а й від здатності управлінської системи своєчасно інтерпретувати зміни, долати організаційну інерцію, забезпечувати участь персоналу в трансформаційних процесах, формувати готовність до змін і підтримувати внутрішню узгодженість стратегічних дій.
У роботі виокремлено основні підсистеми організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку підприємства: цільову, організаційну, економічну, інформаційно-аналітичну та мотиваційно-контрольну. Їх взаємодія формує основу для керованого стратегічного розвитку, у межах якого забезпечується узгодження стратегічних цілей із ресурсними можливостями підприємства, аналітичним забезпеченням управлінських рішень, організаційною структурою, економічними важелями та системою контролю результативності.
Дата реєстрації
2026-08-27
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-27 / 2026-09-24
