Реєстраційний номер
0826U005273, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
03-10-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Нові форми вокального інтонування як чинник звукової організації оперного твору XXI століття
Здобувач
Цзінь Юйхань ..,
Керівник Осадча Світлана Вікторівна
Опонент Новакович Мирослава Олександрівна
Опонент Артем’єва Віра Борисівна
Рецензент Лобода Лариса Миколаївна
Рецензент Носуля Анатолій Валентинович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
Актуальність теми дослідження. Оперне мистецтво XXI століття демонструє значне розширення способів організації вокального звучання, що пов’язане як із внутрішньою трансформацією академічної вокальної традиції, так і з активним включенням до композиційного процесу нових акустичних, електроакустичних і цифрових засобів. При цьому голос не втрачає свого фундаментального значення для оперного жанру, однак істотно змінюються принципи його функціонування, а взаємодія вокального та інструментального начал може приводити до появи нових способів звукової репрезентації персонажа. Поряд із цим запис, підсилення, електронне перетворення, просторовий розподіл звучання, інтерактивні системи й цифрове моделювання створюють ситуації, в яких голос відокремлюється від безпосередньо видимого тіла виконавця, набуває множинного або темпорально розщепленого існування, взаємодіє зі своїми попередньо зафіксованими версіями або приписується цифрово сконструйованому персонажному образу.
Такі процеси змінюють не лише технологічні умови постановки сучасної опери, а й самі принципи музичного мислення про голос. Якщо в історично усталеній оперній моделі між співаком, вокальним голосом і персонажем переважно зберігалася безпосередня функціональна відповідність, то в новітній оперній творчості цей зв’язок стає рухомим і багатокомпонентним. Голос може зберігати природну акустичну основу, але формувати принципово нову персонажну характеристику завдяки радикальному переосмисленню регістру, теситури, тембру або просодії; один вокальний тембр може репрезентувати декілька персонажних масок; функцію голосу здатний перебирати інструмент; живий виконавський акт може перетворюватися технічно та просторово розподілятися в акустичному середовищі; записаний голос – вступати в діалог із живим виконанням; цифрова система – створювати нову форму співвідношення між реальним голосом і віртуальним тілом персонажа. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває осмислення вокального інтонування не лише як способу виконання вокальної партії, а як одного з чинників організації музично-драматургічного цілого. У сучасній опері до цих складових можуть додаватися параметри технічного опосередкування, запису, електронної трансформації, просторової локалізації та цифрової репрезентації, внаслідок чого вокальне інтонування виходить за межі суто мелодичної або виконавсько-технічної категорії та стає одним із визначальних механізмів формування звукової цілісності твору.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та музикознавчому осмисленні нових форм вокального інтонування в опері XXI століття, визначенні критеріїв їх типологізації та виявленні способів їх функціонування в музичній драматургії сучасного оперного твору.
Об’єкт дослідження – вокальне інтонування в оперній творчості XXI століття.
Предмет дослідження – форми та способи модифікації вокального інтонування і їхні функції в музичній драматургії та звуковій організації оперного твору XXI століття.
Матеріалом дослідження є шість оперних творів, створених упродовж перших двох десятиліть XXI століття: «The Tempest» Т. Адеса, «Alice in Wonderland» Унсук Чін, «Death and the Powers» Т. Маховера, «Written on Skin» Дж. Бенджаміна, «Blank Out» та «Upload» М. ван дер Аа.
У Висновках зазначається, що у сучасній опері звукова організація дедалі виразніше демонструє свою подвійну природу, адже з одного боку, вона визначається композиторською партитурою, яка фіксує висотні, ритмічні, динамічні, артикуляційні, темброві та просторові параметри, а також, у відповідних творах, способи застосування запису, електронної обробки чи цифрового перетворення. З іншого боку, її завершена форма виникає лише в процесі виконання, де на реальний звуковий результат впливають індивідуальні характеристики голосу, виконавська техніка, фразування, дихання, баланс з інструментальним середовищем, акустика простору та конкретна конфігурація технічної системи. Тому звукова організація не існує виключно в нотному тексті, а постає як взаємодія композиційної заданості та виконавської актуалізації. У цьому зв’язку звукову організацію оперного твору доцільно розуміти як ієрархічно впорядковану систему взаємодії різних типів звучання, конкретна конфігурація яких формує звукову ідентичність твору, його образно-семантичну диференціацію та музично-драматургічну логіку. Саме тому категорія звукової організації виявляється достатньо широкою для аналізу різних типів оперної творчості XXI століття, не зводячи її новизну виключно до технологічного чинника.
Дата реєстрації
2026-09-18
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-18 / 2026-10-03
