Реєстраційний номер
0826U005317, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
22-10-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Доктрина та практика вирішення сімейних спорів
Здобувач
Янчук Анатолій Анатолійович,
Керівник Шишка Роман Богданович
Опонент Ватрас Володимир Антонович
Опонент Бортнік Оксана Григорівна
Рецензент Глобенко Ігор Олександрович
Рецензент Мельник Ольга Олегівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський університет інтелектуальної власності та права
Опис
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню практики врегулювання сімейних спорів та доктрини сімейних спорів.
У розділі 1 «Правові засади вирішення сімейного спору» розглянуто гносеологію виникнення сімейних спорів, а саме: віросповідання, рiвень знань та компетенції, майновий стан особи, наявність базових знань та установок, звичаї, досвід, вплив соціальних мереж, а також проаналізовано стадії становлення сімейних спорів (розбіжності, непорозуміння, конфлікт). Проаналiзовано причини виникнення сімейних спорів, що були визначені адвокатами-практиками, на основі яких встановлено: до основних причин належать розвиток суспільних відносин, боротьба за реальні та уявні права, відмінності у поглядах учасників сімейних правовідносин. Розкрито авторське бачення на поняття «сімейний спір».
Визначено особливості сімейних спорів, зокрема їх приватний характер та агресивність у відносинах між учасниками, якi мають неприязне ставлення один до одного та прагнуть отримати своє (матеріальне благо чи задоволення).
Виділено наступні елементи необхіднi при формуванні практики: 1) забезпечення справедливості; 2) забезпечення деескалації конфлікту; 3) забезпечення права на судовий захист; 4) забезпечення соціальної сталості; 5) довіра до системи правосуддя; 6) адаптація до змін у суспільстві.
Зазначено переваги ЦПК України під час вирішення конфліктів між учасниками сімейних відносин, до яких вiднесено медіацію, повагу до прав іншого учасника сімейної справи, своєчасність, доступність і публічність розгляду справи, а також укладення мирової угоди та порядок її реалізації.
Звернено увагу на змiну вектора судочинства після рекодифікації ЦПК України [1] та підходів суддів до вирішення спору між учасниками процесу, а також на застосування суддями практики ЄСПЛ і доктрин права (сімейних, судових доктрин), необхідність відображення в остаточному рішенні по суті спору аргументації щодо позиції учасників справи.
Акцентовано увагу на: 1) пiдготовку оцінки доказів відповідно до внутрішнього переконання судді, а не на формальне подання документів для вирішення приватного сімейного спору; 2) введення касаційних фільтрів, що мотивує учасників до більш ретельної підготовки при вирішенні спору.
Аргументовано, що ЦПК України не пiдміняє собою норми матеріального права, а лише спрямований на вирішення спорів між учасниками судового процесу, допомагає виявляти недоліки законодавства, визначає порядок захисту прав та законних інтересів учасників, а процесуальні норми кодексу спрямовані на реалізацію доктрин процесуального та сімейного права.
Визначено необхiдність розглядати тлумачення судами понять як напрям понятійного апарату нарівні з легальним та доктринним напрямами його формування. Цей напрям має місце при розгляді судових справ касаційним судом та ЄСПЛ. Прикладом такого тлумачення є доктрина найкращих інтересів дитини в контексті застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Зосереджено увагу на тому, що правовi засади сімейного права визначають цінності учасників сімейних правовідносин, цілі та мету вирішення сімейного конфлікту між учасниками, забезпечують баланс, справедливість і рівність, а також спрямовані на запобігання свавіллю, інтеграцію з міжнародними договорами та охорону від субʼєктивізму. Констатовано відображення у законодавствi правової та сімейної політики держави з її акцентом на збереження сімʼї, що конфліктує із засадою свободи людини щодо регулювання та захисту сімейних особистих майнових та немайнових прав. Визначено легітимність втручання держави у приватні відносини між їх учасниками з метою захисту здоров’я особи та її матеріальних цінностей.
У Розділі 2 «Процесуальна підготовка учасника справи до практичного вирішення сімейного спору» констатовано процесуальну важливість підготовки учасниками справи процесуальних документів крізь призму «предмет, підстава, докази». Акцентовано увагу на дотриманні якості документа та впливі підготовленого документа на процесуальну економію розгляду судової справи.
Зосереджено увагу на необхідність використання доктрин при розгляді сімейних спорів з метою усунення прогалин і невизначеності.
Зазначено, що поняття доказу визначено ЦПК України [1], водночас iз цим «доказ» є оціночним поняттям для осіб (суддів, учасників справи, представників учасників). Не кожний «доказ» є «доказом у справі», а тому є потреба у доведенні належності та допустимості. При цьому подані учасниками докази можуть змінюватися відповідно до обставин справи, зміни судової практики національним судом або ЄСПЛ у справах, які стосуються застосування правових норм у релевантних справах.
Ключові слова: Найкращі інтереси дитини, сімейні правовідносини, цивільний процес, члени сімʼї, сімейні майнові спори, альтернативне вирішення спорів (АВС), судова практика, спільний побут, ЄСПЛ, процесуальні документи.
Дата реєстрації
2026-09-28
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-28 / 2026-09-28
