Реєстраційний номер
0826U005551, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Інтернет-комунікації як інструмент впливу на трансформаційні процеси в сучасній Україні
Здобувач
Фомін Дмитро Вячеславович,
Керівник Корнієвський Олександр Анатолійович
Опонент Куц Галина Михайлівна
Опонент Гапоненко Віра Анатоліївна
Опонент Хома Наталія Михайлівна
Рецензент Левченко Леся Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет"
Опис
Фомін Д. В. Інтернет-комунікації як інструмент впливу на трансформаційні процеси в сучасній Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертаційне дослідження присвячене комплексному політологічному аналізу інтернет-комунікацій як чинника та інструменту трансформаційних процесів у сучасній Україні. Актуальність теми зумовлена масштабною цифровою трансформацією інформаційно-комунікаційного середовища, поширенням соціальних медіа, платформізацією політичної взаємодії та зростанням ролі цифрових технологій у формуванні громадської думки, політичної поведінки й громадянської участі.
Метою дослідження є комплексний аналіз ролі інтернет-комунікацій у трансформації структури, механізмів і форм політичної взаємодії в Україні. У роботі систематизовано теоретико-концептуальні підходи до політичної комунікації, проаналізовано закордонний і вітчизняний науковий дискурс, уточнено співвідношення понять «інтернет-простір» та «інтернет-комунікації», розроблено багатокритеріальну типологію політичних інтернет-комунікацій.
Встановлено, що розвиток інтернет-комунікацій сприяв переходу від переважно лінійної моделі політичного інформування до інтерактивної, багатовекторної та мережевої системи взаємодії. Політичні інститути, медіа, громадські організації, мережеві спільноти та окремі користувачі дедалі частіше одночасно виступають виробниками, поширювачами, інтерпретаторами і споживачами політичної інформації. Доведено, що цифрове середовище розширює можливості громадянського суспільства для горизонтальної координації, самоорганізації, мобілізації та взаємодії з політичними інститутами, однак саме по собі не забезпечує автоматичної демократизації політичної участі.
Уточнено зміст кросмедійності як механізму координованого поширення, адаптації та взаємного підсилення політичного змісту в різних медійних середовищах. Обґрунтовано багатоступеневий, опосередкований та імовірнісний характер впливу інтернет-комунікацій на громадську думку і політичну поведінку. Систематизовано технологічні механізми цифрової політичної комунікації, зокрема датафікацію, сегментацію аудиторій, персоналізацію, мікротаргетинг, автоматизацію та використання штучного інтелекту.
На матеріалі Революції Гідності 2013–2014 років, президентської кампанії 2019 року та періоду після початку повномасштабного російського вторгнення простежено поглиблення мережевої логіки політичної взаємодії в Україні. Встановлено, що в умовах війни інтернет-комунікації набули системного значення для взаємодії держави і суспільства, громадянської самоорганізації, міжнародного представлення України та підтримання інформаційної стійкості, що дає підстави розглядати їх як один із інструментів забезпечення національної стійкості.
Проаналізовано політико-правові умови цифрової політичної комунікації та визначено основні напрями балансування між свободою комунікації та інформаційною безпекою, персоналізацією і приватністю, платформною автономією та публічною підзвітністю, анонімністю користувача та прозорістю організованого політичного впливу. Окрему увагу приділено взаємозв’язку інформаційної безпеки та кібербезпеки, захисту персональних даних, політичній рекламі, діяльності цифрових платформ і використанню штучного інтелекту.
Наукова новизна полягає у формуванні цілісного політологічного підходу до інтернет-комунікацій як багаторівневого чинника трансформаційних процесів; розробленні багатокритеріальної типології політичних інтернет-комунікацій; побудові багатоступеневої моделі їх потенційного впливу на громадську думку та політичну поведінку; запропонуванні аналітичної схеми «технологічні інструменти – трансформація політичної взаємодії – політико-правові умови та межі».
Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання при розробленні комунікаційних стратегій органів державної влади, політичних і громадських організацій, плануванні інформаційно-комунікаційних кампаній, удосконаленні підходів до регулювання цифрової політичної комунікації, а також у науковій та навчальній роботі.
Дата реєстрації
2026-11-02
Додано/оновлено в НРАТ
2026-11-02 / 2026-11-02
