Європейська асоціація університетів оприлюднила звіт «Державне фінансування університетів Європи: стан і принципи».
Бурхливі економічні зміни останнього десятиліття сприяли реформам, спрямованим на підвищення ефективності використання університетами державних коштів. У новій публікації розглядаються питання державного фінансування університетів та аналізується його еволюція з 2015 року.
Увага в дослідженні зосереджена на основних механізмах визначення блокових грантів, які отримують університети, а також на типах індикаторів, які використовуються органами державної влади на даний момент або будуть використовуватися під час майбутніх запланованих реформ.
Звіт показує, що більшість європейських країн використовують декілька інструментів для розподілу фінансування з блокових грантів, поєднуючи використання формул фінансування з контрактами на виконання і встановленням цілей. При цьому частково зберігаються підходи, що використовувалися при попередніх розподілах фінансування. Однак фінансова релевантність цих різних інструментів суттєво відрізняється.
Постійна дискусія навколо моделей фінансування впродовж останніх років, зосереджена на механізмах та інструментах фінансування, а не на цілях.
Постійно виникають питання побудови «ідеальної» моделі фінансування, що змусило експертів викласти у документі основні принципи розробки надійних моделей фінансування. У цьому контексті при використанні інструментів фінансування доцільно дотримуватись наступних принципів:
– розглядати повний набір варіантів механізмів фінансування;
– доповнювати стабільні, прив’язані до витрат механізми фінансування;
– використовувати обмежену кількість чітко визначених цілей або задач;
– залишатися простими й не бути надмірно вказівними;
– уникати створення громіздких процесів і форм звітності;
– не зациклюватися на постійних ресурсах;
– оцінювати можливі непередбачувані наслідки і регулярно оцінювати з точки зору відповідності призначенню.
Державні органи повинні прагнути до створення послідовної системи фінансування й особливо:
– уникати накопичення не артикульованих і незалежних схем з конкретними цілями, масштабами, умовами участі та вимогами, які сприяють загальному ускладненню ландшафту фінансування;
– ретельно зважувати переваги та обмеження внесення змін в базове фінансування порівняно з моделями створення спеціальних схем;
– прагнути до забезпечення узгодженості та синергії з існуючими інструментами фінансування на всіх рівнях державного регулювання, в тому числі європейські програми.
Детальніше: https://bit.ly/3jMThIV, https://bit.ly/3Eh1heS
Фото: ЄАУ