Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила звіт «Нова географія віддалених робочих місць? Докази з Європи» із серії «Документи ОЕСР з регіонального розвитку».
У ньому наголошується, що пандемія COVID-19 призвела до різкого прискорення поширення віддаленої роботи в багатьох країнах з розвиненою економікою. Однак, незважаючи на зростаючий інтерес до наслідків віддаленої роботи для міст і регіонів, все ще мало відомо про фактичну нову географію віддаленої роботи під час пандемії. Зростає дискусія і щодо того, чи призведе значне поширення віддаленої роботи до структурного переміщення працівників і передових видів економічної діяльності з центральних міських районів до менш розвинених. Однак у більшості країн ОЕСР все ще незрозуміло, в яких сферах працівники найшвидше перейшли на віддалену роботу. Аналогічно, існує обмежена кількість даних про те, які індивідуальні та територіальні фактори пов’язані з поширенням віддаленої роботи, і чи є ці фактори поширенням віддаленої роботи, а також про те, чи ці фактори рівномірно розподілені в просторі, чи сконцентровані в певних регіонах. У цій роботі досліджується нова географія віддаленої роботи в регіонах і містах Європи, а також вперше розглядаються індивідуальні та територіальні детермінанти географічного розподілу віддаленої роботи в контексті пандемії COVID-19. Вирішення цих питань є важливим з точки зору політики, оскільки це дозволить краще зрозуміти фактори, які перешкоджають реалізації повного потенціалу переваг, пов’язаних з віддаленою роботою, особливо в тих регіонах, де її поширення все ще обмежене. Зростає кількість доказів того, що здатність до віддаленої роботи дійсно відіграватим
Детальніше: https://is.gd/7S85Ti, https://is.gd/mkDhIh, https://doi.org/10.1787/29f94cd0-en
Фото: скріншот
#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD