Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0521U101894, Докторська дисертація

Назва роботи

Академічне музично-інструментальне мистецтво як предмет музикознавчої системології.

Здобувач

Черноіваненко Алла Дмитрівна, Кандидат мистецтвознавства

Керівник Черноіваненко Алла Дмитрівна
popup.advisor Черноіваненко Алла Дмитрівна
Опонент Жаркова Валерія Борисівна
Опонент Сташевський Андрій Якович
Опонент Шаповалова Людмила Володимірівна
Рецензент Воскобойнікова Юлія Василівна
Рецензент Осадча Світлана Вікторівна
Рецензент Дутчак Віолетта Григорівна
Рецензент Самойленко Олександра Іванівна
Рецензент Северинова Марина Юріївна
Рецензент Новакович Мирослава Олександрівна
Рецензент Довжинець Інна Георгіївна

На здобуття

Доктор мистецтвознавства, 17.00.03, Музичне мистецтво

Дата захисту

30-09-2021

Опис

Дисертація присвячена дослідженню музично-інструментального мистецтва як специфічного системного феномену, який здатний інспірувати музичні звукосмислові та ідеально-концептуальні інтенції. Проведено системний аналіз виникнення, функціонування та самозростання феномену музичного інструменталізму від витоків до «вибуху» автономізації, з накресленням векторів подальшого розвитку і саморозвитку. Впроваджується концепція «немиттєвого інсайту» щодо виокремлення (автономізації) музичного інструменталізму в самостійну сферу творчості, що фіксується за часів бароко. Ключовою ознакою самодостатності нової системи – музично-інструментального мистецтва – стали її специфічні мовно-мисленнєві напрацювання: фактурні кліше; артикуляційно- динамічні засоби; схильність до віртуозно-моторних, чітких ритмічних та кантиленно-співучих втілень; чисто інструментальні жанрово-стилістичні і композиційні форми (сюїта, соната, симфонія, концерт) та принципи мислення (сонатність, симфонізм, сюїтність, концертність і т.п.); формування специфічного музично-інструментального мислення, здатного втілювати «великі» концептуальні ідеї, співідносні з філософськими концепціями, а також – постійно нарощувати усі вказані речові та ідеаційні потенції і транслювати їх до сучасних технік музичної композиції, до вокального мистецтва, до інших видів мистецтв, філософії, природничих і точних наук і т.п. Здійснені музикознавчі дефініції кола основних категорій – компонентів системи «музично-інструментальне мистецтво» (музичний інструмент, музичний інструменталізм та ін.); до наукового обігу введені і диференційовані такі поняття як «музично-інструментальна мова», «музично-інструментальне мислення», «музично-інструментальний стиль», «комплементарний музичний інструмент», д.і. Простежуються історичний шлях та джерела утворення специфічної мовно- інструментальної системи як ключового чинника функціонування музично- інструментального мистецтва. Виявлені музичні, позамузичні, інструментально- музичні витоки формування й розвитку специфічного «мислення на інструменті» та «мислення інструментом». Визначається інструментальне коріння формування найважливіших жанрових форм музичного мистецтва. Досліджується роль музичного інструменталізму у ствердженні гомофонної мисленнєвої парадигми музики. Виявляється співвідносність віртуозних, кантиленних та фактурних властивостей музичного інструменталізму з основними культурно-філософськими і музично-мовними універсаліями. Доводиться логіка модернізації народних інструментів (передусім, баяна) як одного з чинників функціонування системи музично-інструментального мистецтва сучасності.