Реєстраційний номер
0824U001540, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
22-05-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Сакральне в мистецтві як породжуюча дійсність модель
Здобувач
Штирбул Валентин Юрійович,
Керівник Соболевська Олена Костянтинівна
Опонент Тарасенко Ольга Андріївна
Опонент Яковлев Олександр Вікторович
Рецензент Соколова Алла Вікторівна
Рецензент Муравська Ольга Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
У роботі виявляються особливості сакральних витоків формуючої дійсність мистецької моделі в різноманітті історичних форм її втілення. Відповідно, в дисертації приділено увагу уявленням про сакральне в його входженні в мистецтво як того, що формує еволюцію поглядів на соціум і моделює його трансформації в ході розвитку суспільства.
У Розділі І проаналізовано специфіку релігійно-ритуальної аури існування мистецтва в соціумі, в якому формуються породжуючі дійсність моделі. Теорію моделювання виділено у даному розділі як один із найперспективніших сучасних підходів у вивченні культурних процесів за ходом історичного розвитку соціуму. Моделювання дійсності заради породження в ній нових якостей відносин, психологічних виявів, дієво-мислительних типологій фігурує в роботі у двох проявах – як моделювання дійсності (традиційний мистецький мімезис) та як зворотній зв’язок у вигляді породжуючого впливу самої моделі на дійсність, що стало основною метою дослідження. Застосований засіб моделювання виступає інструментом еволюційного розвитку буття за відображенням системи поглядів у мистецьки оформленій моделі, здатної культурно-історично простимулювати народження певних нових форм дійсності. Використане моделювання зовнішніх факторів, що мають місце в мистецьких процесах, здатних впливати на дійсність.
У роботі прийнята і апробована аналізами культурних артефактів концепція моделювання як заміни конкретного об’єкта дослідження (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю). У ролі останнього виступає мистецька або промистецька вибудова, яка містить ознаки дійсності, нової по відношенню до існуючої, здатної увести у психологію людини довіру до тої новизни і бажання втілити її в реалії буття. Зважаючи на сакральні корені релігійної ритуаліки, закладеної від першокультурного стану у людське вираження, ознаки ритуального стрижня в мистецтві, будучи більше чи менше, але завжди подаваним у мистецькій акції, а у разі співпадання із компенсативним шаром людських сподівань, закладають могутній механізм пошуку втілення в життя модельованого смислу. Підкреслено модельованість як створену матеріалізовану форму представленої ідеї, доступної для впізнавання порівнянням з існуючими матеріальними втіленнями, у тому числі порівнянням із культово-освоєною обрядністю й іконічністю подаваних символів у релігії.
Даний підхід у загальному плані заданий був компенсативною естетикою А. Канарського, зокрема «випереджуючим відображенням» у концепції болгарського марксистсько-філософського світобачення. Ясно, що абстракція естетичної компенсативності А. Канарського загалом являється найближчою до уведеної в цій роботі породжуючої дійсність мистецької/промистецької моделі. «Випереджуюче відображення», будучи зовні прив’язаним до матеріалістично витлумачуваного мімезису, фактично виводить на містику «пророцтва», релігійного «видіння», за що й різко піддавалося вітчизняній критичній оцінці.
На відміну від вказаного «випереджуючого відображення», концепція породжуючої дійсність мистецької/промистецької моделі не приховує своєї опори на сакральні компоненти у своєму впливі, апелюючи до перевіреної історією людства сугестії релігійно-ритуальних засобів типу ініціації, прилучення, як наслідок – преображення світосприйняття і відповідних дій суб’єкта (одиничного чи колективного). Спирання на акцію моделювання підказане первинними ритуальними ж формами: для явлення бажаного – проведення аналогічної дії (окроплення водою для викликання дощу, обмивання як символізація очищення і т. ін.).
У роботі позначені сакральні витоки мистецької і навколомистецької сфер як форм організації творчої діяльності, спрямованої на виявлення моделей культури, що трансформують реалії, тобто виступають у функції моделей, породжуючих нову дійсність. Визначені історичні етапи виявлення сакрально детермінованих породжуючих дійсність моделей, у тому числі античні, візантійсько-середньовічні, моделі Нового часу та поставангардних часів. Виділено типології сакральних механізмів мистецьких і навколомистецьких породжуючих моделей у вигляді ініціацітивних і долучаючих акцій емоційно-символічного призначення. Виявлено процеси, що випереджають духовну складову у сучасному мистецтві (інтернет, відеоряд, музичні подання, ігри, релігійні уявлення), та обґрунтовано смисл їхнього впливу на дійсність.
Проведено ретроспективу культурологічних та філософсько-естетичних поглядів на мистецтво як на соціальне явище, що еволюціонує в часі та моделює дійсність, проаналізовані підходи до визначення ролі мистецтва в соціумі в процесі історичного розвитку суспільства. Розглянуто соціально обумовлену особистість митця як провідника ідеального світу і творця породжуючої моделі дійсності. Також у розділі проаналізовані сучасні теорії, які пропонують нові шляхи для розгляду мистецьких вторгнень у реальність у якості активних учасників побудови дійсності у спиранні на ініціацітивні основи мистецьких структур.
Дата реєстрації
2024-04-12
Додано/оновлено в НРАТ
2024-05-08 / 2026-07-01
