Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003266, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 30-07-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Захист трудових прав і законних інтересів працівників в умовах поширення нестандартної зайнятості Здобувач Глущенко Микола Павлович, Керівник Сімутіна Яна Володимирівна Опонент Вишновецька Світлана Василівна Опонент Гетьманцева Ніна Дмитрівна Опонент Свічкарьова Ярослава Віталіївна Рецензент Трунова Галина Анатоліївна Опис Дисертацію присвячено особливостям сучасного механізму захисту трудових прав і законних інтересів в контексті розвитку нестандартної зайнятості, а також проблемам реалізації індивідуальних та колективних фундаментальних трудових прав працівників, залучених до нестандартної зайнятості. У Розділі 1 дисертаційної роботи здійснено аналіз сутності механізму захисту трудових прав і законних інтересів в аспекті розвитку нестандартних форм зайнятості. Зазначено, що механізм захисту трудових прав і законних інтересів – гнучка система, яка трансформується під впливом цифровізації суспільства і праці, розвитку нестандартних форм зайнятості, дією правового режиму воєнного часу, і реагує на зміну суспільно-політичних і соціально-економічних відносин змінами її елементів – законодавства у сфері праці, видів форм захисту трудових прав і законних інтересів, суб’єктів захисту трудових прав і процедур захисту. Запропоновано розглядати механізм захисту в трудовому праві як поєднання: (1) права особи на захист, (2) правових норм, якими врегульоване право на захист і його реалізація, (3) форм і способів захисту, (4) процедур захисту, (5) суб’єктів (учасників трудових правовідносин, які мають право на захист, та органів державної влади, судів, інших інституцій, уповноважених здійснювати захист трудових прав і законних інтересів). Акцентовано увагу на комплексному характері поняття захисту прав і законних інтересів у трудовому праві. Досліджені категорії «законний інтерес» і «суб’єктивне право», запропоновано розмежовувати трудовий законний інтерес та суб’єктивне трудове право за змістовними і формальними критеріями. Змістовними критеріями є: (1) сутність законного інтересу і суб’єктивного права, (2) зміст законного інтересу і суб’єктивного права, (3) поведінка кореспондуючого суб’єкта у правовідносинах, що виникають внаслідок реалізації законного інтересу або реалізації суб’єктивного права, (4) структура законного інтересу і суб’єктивного права. До формальних критеріїв належать: (1) формальна юридична визначеність законного інтересу і суб’єктивного права, (2) деталізація їх закріплення в праві, (3) ступінь гарантованості і забезпеченості правом. Розділ 2 присвячений поняттю нестандартної зайнятості, її формам і впливу на реалізацію та захист прав працівників, залучених до нестандартної зайнятості. Визначено, що нестандартна зайнятість – це збірний термін, що охоплює собою форми зайнятості, відмінні від стандартної за одним чи кількома критеріями. На підставі аналізу наукових праць у сфері нестандартної зайнятості виявлено принцип формулювання поняття нестандартної зайнятості «від протилежного»: будь-які форми організації праці, які відрізняються від постійної (безстрокової) роботи на умовах повного робочого часу за місцем знаходження і під контролем роботодавця, – вважаються нестандартною зайнятістю. Запропоновано авторське визначення поняття нестандартної зайнятості як форми організації праці у вигляді трудових відносин, відмінних від стандартних, та/або відносин фіктивної самозайнятості, за яких існує економічна залежність через особисте виконання особою роботи (надання послуг) для одного і того ж замовника на регулярній основі за винагороду, що є її єдиним або основним джерелом доходу. Запропоновано класифікувати нестандартні форми зайнятості за критерієм їх законодавчого (правового) закріплення. До регламентованих законодавством належать: гнучкий режим робочого часу; надомна робота; дистанційна робота; робота на умовах неповного робочого часу; робота на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом (робота за викликом), робота на підставі строкового трудового договору; тимчасова і сезонна зайнятість; праця гіг-спеціалістів; позикова праця (аутстафінг, аутсорсинг, лізинг персоналу); праця за цивільноправовими договорами. До нестандартних форм зайнятості, не врегульованих законодавством, ані трудовим, ані будь-яким іншим, належать: платформенна робота сервісів з доставки товарів та перевезення пасажирів (праця на цифрових платформах), нетворкінг, коворкінг, діяльність в R&D офісах; незареєстрована зайнятість у формальному секторі (тіньова зайнятість). Форми нестандартної зайнятості за критерієм їх правової визначеності варто розмежовувати на стабільні і нестабільні (прекарні). Законодавчо регламентовану нестандартну зайнятість можна вважати стабільною, оскільки передбачені юридичні гарантії такої зайнятості, а нерегламентована правом нестандартна зайнятість завжди має прекарний характер, є нестабільною, з огляду на відсутність будь-якого законодавчого унормування та гарантій для осіб, які залучені до такої зайнятості. Дата реєстрації 2024-10-24 Додано в НРАТ 2024-10-24 Закрити