Дисертація доктора філософії. Глущенко Микола Павлович. Захист трудових прав і законних інтересів працівників в умовах поширення нестандартної зайнятості

Реєстраційний номер

0824U003266, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

30-07-2024

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Захист трудових прав і законних інтересів працівників в умовах поширення нестандартної зайнятості

Здобувач

Глущенко Микола Павлович,

Керівник Сімутіна Яна Володимирівна
Опонент Вишновецька Світлана Василівна
Опонент Гетьманцева Ніна Дмитрівна
Опонент Свічкарьова Ярослава Віталіївна
Рецензент Трунова Галина Анатоліївна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України

Опис

Дисертацію присвячено особливостям сучасного механізму захисту трудових прав і законних інтересів в контексті розвитку нестандартної зайнятості, а також проблемам реалізації індивідуальних та колективних фундаментальних трудових прав працівників, залучених до нестандартної зайнятості. У Розділі 1 дисертаційної роботи здійснено аналіз сутності механізму захисту трудових прав і законних інтересів в аспекті розвитку нестандартних форм зайнятості. Зазначено, що механізм захисту трудових прав і законних інтересів – гнучка система, яка трансформується під впливом цифровізації суспільства і праці, розвитку нестандартних форм зайнятості, дією правового режиму воєнного часу, і реагує на зміну суспільно-політичних і соціально-економічних відносин змінами її елементів – законодавства у сфері праці, видів форм захисту трудових прав і законних інтересів, суб’єктів захисту трудових прав і процедур захисту. Запропоновано розглядати механізм захисту в трудовому праві як поєднання: (1) права особи на захист, (2) правових норм, якими врегульоване право на захист і його реалізація, (3) форм і способів захисту, (4) процедур захисту, (5) суб’єктів (учасників трудових правовідносин, які мають право на захист, та органів державної влади, судів, інших інституцій, уповноважених здійснювати захист трудових прав і законних інтересів). Акцентовано увагу на комплексному характері поняття захисту прав і законних інтересів у трудовому праві. Досліджені категорії «законний інтерес» і «суб’єктивне право», запропоновано розмежовувати трудовий законний інтерес та суб’єктивне трудове право за змістовними і формальними критеріями. Змістовними критеріями є: (1) сутність законного інтересу і суб’єктивного права, (2) зміст законного інтересу і суб’єктивного права, (3) поведінка кореспондуючого суб’єкта у правовідносинах, що виникають внаслідок реалізації законного інтересу або реалізації суб’єктивного права, (4) структура законного інтересу і суб’єктивного права. До формальних критеріїв належать: (1) формальна юридична визначеність законного інтересу і суб’єктивного права, (2) деталізація їх закріплення в праві, (3) ступінь гарантованості і забезпеченості правом. Розділ 2 присвячений поняттю нестандартної зайнятості, її формам і впливу на реалізацію та захист прав працівників, залучених до нестандартної зайнятості. Визначено, що нестандартна зайнятість – це збірний термін, що охоплює собою форми зайнятості, відмінні від стандартної за одним чи кількома критеріями. На підставі аналізу наукових праць у сфері нестандартної зайнятості виявлено принцип формулювання поняття нестандартної зайнятості «від протилежного»: будь-які форми організації праці, які відрізняються від постійної (безстрокової) роботи на умовах повного робочого часу за місцем знаходження і під контролем роботодавця, – вважаються нестандартною зайнятістю. Запропоновано авторське визначення поняття нестандартної зайнятості як форми організації праці у вигляді трудових відносин, відмінних від стандартних, та/або відносин фіктивної самозайнятості, за яких існує економічна залежність через особисте виконання особою роботи (надання послуг) для одного і того ж замовника на регулярній основі за винагороду, що є її єдиним або основним джерелом доходу. Запропоновано класифікувати нестандартні форми зайнятості за критерієм їх законодавчого (правового) закріплення. До регламентованих законодавством належать: гнучкий режим робочого часу; надомна робота; дистанційна робота; робота на умовах неповного робочого часу; робота на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом (робота за викликом), робота на підставі строкового трудового договору; тимчасова і сезонна зайнятість; праця гіг-спеціалістів; позикова праця (аутстафінг, аутсорсинг, лізинг персоналу); праця за цивільноправовими договорами. До нестандартних форм зайнятості, не врегульованих законодавством, ані трудовим, ані будь-яким іншим, належать: платформенна робота сервісів з доставки товарів та перевезення пасажирів (праця на цифрових платформах), нетворкінг, коворкінг, діяльність в R&D офісах; незареєстрована зайнятість у формальному секторі (тіньова зайнятість). Форми нестандартної зайнятості за критерієм їх правової визначеності варто розмежовувати на стабільні і нестабільні (прекарні). Законодавчо регламентовану нестандартну зайнятість можна вважати стабільною, оскільки передбачені юридичні гарантії такої зайнятості, а нерегламентована правом нестандартна зайнятість завжди має прекарний характер, є нестабільною, з огляду на відсутність будь-якого законодавчого унормування та гарантій для осіб, які залучені до такої зайнятості.

Дата реєстрації

2024-10-24

Додано/оновлено в НРАТ

2024-10-24 / 2026-07-01