Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001865, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 14-07-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Історичний досвід створення та функціонування інституту військових капеланів у постсоціалістичних країнах (90-ті роки XX – початок XXI століття) Здобувач Долганова Маріанна Володимирівна, Керівник Харук Андрій Іванович Опонент Смирнов Андрій Іванович Опонент Колб Наталія Михайлівна Рецензент Бураков Юрій Васильович Рецензент Томчук Олександр Анатолійович Опис Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю B9 – історія та археологія. – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. – Львів, 2025. Актуальність дослідження, насамперед, зумовлена вдосконаленням вітчизняної системи капеланства у Збройних Силах України (далі – ЗСУ), необхідністю підвищення мотивації, освіченості, духовних та життєвих орієнтирів військовослужбовців ЗСУ в умовах війни Російської Федерації проти України. Капеланство в українській армії почало активно розвиватися з 2014 року у відповідь на російську агресію. У постсоціалістичних країнах (Польща, Угорщина, Румунія, Чехія, Словаччина, Естонія, Литва, Латвія) цей процес стартував раніше. Оскільки ці країни є членами НАТО, досвід їхніх капеланських служб важливий для вдосконалення системи капеланства у ЗСУ, особливо з огляду на прагнення України до вступу в Альянс. На основі широкого кола джерел і наукової літератури вперше здійснено комплексне дослідження досвіду створення та функціонування капеланства у постсоціалістичних країнах 90-х років XX – початку XXI століття. Наукові пошуки спрямовані на те, щоб дослідити душпастирську діяльність у постсоціалістичних країнах, історію її створення та функціонування, а також проаналізувати еволюцію створення інституту капеланства у ЗС України, самої структури душпастирства та завдань, покладених на неї. Дисертаційне дослідження базується як на вітчизняних, так і на західних джерелах. У першому розділі дисертації висвітлено, що тема військового капеланства в країнах Центрально-Східної Європи, Балтії та Кавказу раніше не була об'єктом глибокого наукового аналізу ні в Україні, ні за кордоном. Уперше в українській історіографії введено в обіг джерела, що стосуються нормативно-правової бази цих країн. Джерельна база включає офіційні документи, навчальні матеріали, інтерв’ю та особисті свідчення капеланів. Це дозволило комплексно дослідити розвиток капеланства у постсоціалістичних країнах. Встановлено, що на відміну від капеланів інших країн, українські священники мають унікальний досвід служби в умовах реальної війни з 2014 року. Цей досвід цінний для держав НАТО, тоді як Україні корисний їхній організаційний та правовий підхід до капеланської служби. Хронологічні межі дослідження: 1991–2023 рр., охоплюють трансформаційний період після розпаду СРСР і активну фазу війни РФ проти України. Другий розділ присвячено аналізу становлення та функціонування капеланства у країнах Центрально-Східної Європи після розпаду соціалістичного табору. Досліджено правову базу, форми та методи роботи військових капеланів у Польщі, Угорщині, Румунії, Чехії, Словаччині, Естонії, Литві та Латвії. Установлено, що, попри відмінності у статусах і підходах, усі системи капеланства мають спільну мету — духовна та моральна підтримка військових. Третій розділ розглядає специфіку капеланства в пострадянських країнах, зокрема в Росії, де інститут військового капеланства офіційно не існує. Натомість домінує Російська православна церква, яка здійснює пропагандистську діяльність і дискримінує інші конфесії. На відміну від РФ, Україна має більш розвинену, відкриту і гнучку систему капеланства, адаптовану до умов сучасної війни. Четвертий розділ присвячений становленню, розвитку та законодавчому унормуванню капеланської служби у ЗС України з 1991 року до сьогодення. Вперше права та обов’язки душпастирів були закріплені на законодавчому рівні, що забезпечило їм соціальний захист і стабільність служіння, зокрема під час бойових дій. Загальний висновок дисертаційного дослідження акцентує увагу на тому, що військове капеланство в пострадянських країнах відіграє важливу роль у наданні духовної та психологічної підтримки військовослужбовцям. Матеріали дослідження можуть бути використані відповідними органами та установами при створенні чи удосконаленні нормативно-правових актів, що стосуються капеланства у ЗС України. Практичні рекомендації будуть корисними для удосконалення структури капеланства у ЗС України. Ключові слова: капелан, душпастирська служба, військово-релігійні відносини, Збройні Сили України, українська діаспора, російсько-українська війна, окупація, волонтерська діяльність, постсоціалістичні країни, НАТО, релігія, церква, Православна церква, Греко-Католицька Церква, дяк. Дата реєстрації 2025-05-21 Додано в НРАТ 2025-05-21 Закрити