Реєстраційний номер
0825U001865, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-07-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Історичний досвід створення та функціонування інституту військових капеланів у постсоціалістичних країнах (90-ті роки XX – початок XXI століття)
Здобувач
Долганова Маріанна Володимирівна,
Керівник Харук Андрій Іванович
Опонент Смирнов Андрій Іванович
Опонент Колб Наталія Михайлівна
Рецензент Бураков Юрій Васильович
Рецензент Томчук Олександр Анатолійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Опис
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю B9 – історія та археологія. – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. – Львів, 2025.
Актуальність дослідження, насамперед, зумовлена вдосконаленням вітчизняної системи капеланства у Збройних Силах України (далі – ЗСУ), необхідністю підвищення мотивації, освіченості, духовних та життєвих орієнтирів військовослужбовців ЗСУ в умовах війни Російської Федерації проти України. Капеланство в українській армії почало активно розвиватися з 2014 року у відповідь на російську агресію. У постсоціалістичних країнах (Польща, Угорщина, Румунія, Чехія, Словаччина, Естонія, Литва, Латвія) цей процес стартував раніше. Оскільки ці країни є членами НАТО, досвід їхніх капеланських служб важливий для вдосконалення системи капеланства у ЗСУ, особливо з огляду на прагнення України до вступу в Альянс. На основі широкого кола джерел і наукової літератури вперше здійснено комплексне дослідження досвіду створення та функціонування капеланства у постсоціалістичних країнах 90-х років XX – початку XXI століття. Наукові пошуки спрямовані на те, щоб дослідити душпастирську діяльність у постсоціалістичних країнах, історію її створення та функціонування, а також проаналізувати еволюцію створення інституту капеланства у ЗС України, самої структури душпастирства та завдань, покладених на неї. Дисертаційне дослідження базується як на вітчизняних, так і на західних джерелах.
У першому розділі дисертації висвітлено, що тема військового капеланства в країнах Центрально-Східної Європи, Балтії та Кавказу раніше не була об'єктом глибокого наукового аналізу ні в Україні, ні за кордоном. Уперше в українській історіографії введено в обіг джерела, що стосуються нормативно-правової бази цих країн.
Джерельна база включає офіційні документи, навчальні матеріали, інтерв’ю та особисті свідчення капеланів. Це дозволило комплексно дослідити розвиток капеланства у постсоціалістичних країнах.
Встановлено, що на відміну від капеланів інших країн, українські священники мають унікальний досвід служби в умовах реальної війни з 2014 року. Цей досвід цінний для держав НАТО, тоді як Україні корисний їхній організаційний та правовий підхід до капеланської служби.
Хронологічні межі дослідження: 1991–2023 рр., охоплюють трансформаційний період після розпаду СРСР і активну фазу війни РФ проти України.
Другий розділ присвячено аналізу становлення та функціонування капеланства у країнах Центрально-Східної Європи після розпаду соціалістичного табору. Досліджено правову базу, форми та методи роботи військових капеланів у Польщі, Угорщині, Румунії, Чехії, Словаччині, Естонії, Литві та Латвії. Установлено, що, попри відмінності у статусах і підходах, усі системи капеланства мають спільну мету — духовна та моральна підтримка військових.
Третій розділ розглядає специфіку капеланства в пострадянських країнах, зокрема в Росії, де інститут військового капеланства офіційно не існує. Натомість домінує Російська православна церква, яка здійснює пропагандистську діяльність і дискримінує інші конфесії. На відміну від РФ, Україна має більш розвинену, відкриту і гнучку систему капеланства, адаптовану до умов сучасної війни.
Четвертий розділ присвячений становленню, розвитку та законодавчому унормуванню капеланської служби у ЗС України з 1991 року до сьогодення. Вперше права та обов’язки душпастирів були закріплені на законодавчому рівні, що забезпечило їм соціальний захист і стабільність служіння, зокрема під час бойових дій.
Загальний висновок дисертаційного дослідження акцентує увагу на тому, що військове капеланство в пострадянських країнах відіграє важливу роль у наданні духовної та психологічної підтримки військовослужбовцям.
Матеріали дослідження можуть бути використані відповідними органами та установами при створенні чи удосконаленні нормативно-правових актів, що стосуються капеланства у ЗС України. Практичні рекомендації будуть корисними для удосконалення структури капеланства у ЗС України.
Ключові слова: капелан, душпастирська служба, військово-релігійні відносини, Збройні Сили України, українська діаспора, російсько-українська війна, окупація, волонтерська діяльність, постсоціалістичні країни, НАТО, релігія, церква, Православна церква, Греко-Католицька Церква, дяк.
Дата реєстрації
2025-05-21
Додано/оновлено в НРАТ
2025-05-21 / 2026-07-01
