Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002357, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 18-06-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Концертні жанри у саксофонній творчості митців ХХ-ХХІ століть Здобувач Лі Юйсюань .., Керівник Крупей Михайло Васильович Опонент Немкович Олена Миколаївна Опонент Левко Вероніка Іванівна Рецензент Соколова Алла Вікторівна Рецензент Буркацький Зіновій Павлович Опис Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 – «Музичне мистецтво» (02 – «Культура і мистецтво»). Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової. Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Одеса, 2025. Дисертація присвячена стильовому усвідомленню концертних репертуарних зразків переважно другої половини ХХ – початку ХХІ століть, що демонструють багатонаціональне наповнення саксофонної композиторської творчості, очевидно затребуваної виконавцями різного рангу підготовки, у тому числі навчальним репертуаром музичних академій та конкурсних програм, які освоюються учнями. Робота звернена до духовних витоків інструментально-концертного вираження, яке визначило атрибуції концертності за місцем в них сакральної символіки в тематичних і архітектонічних утвореннях, а також за стійкістю в реаліях творчих винаходів опори на докласичний тип концертності, на барокові моделі, що безпосередньо виростали як concerto da chiesa, concerto da camera. І як показала конкретика історичних узагальнень, не тільки церковне відродження доби романтизму і її проекції в традиціоналізм-академізм ХХ сторіччя, але і модерн-авангард, поставангард минулого і минущого століть широко звертаються не стільки до класики концертного жанру, вибудуваного Віденською школою, скільки до концертної «облігатності», благословенної духовним поштовхом віртуозництва і тенденцій «деперсоніфікації» в ньому на протязі минулого і минущого століть. Останнє висвічує закономірності виявлення концертного принципу у джазовій грі, вважаючи на духовні застави джазових гармонічних моделей, почерпнутих з ренесансної ранньополіфонічної літургіки і проведених у свінгові біг-бендові утворення, які не можуть складати ту принципову опозицію солісту, на яку настроєний фортепіанний класичний і романтичний концерт. Особливий інтерес в результатах дослідження визиває спеціальна роль французької саксофонної школи у становленні академічного саксофонного концертування, яка за смислом французької інструменталістики загалом складала і у ХІХ сторіччі опозицію Віденцям – саме спиранням на докласичні, тобто барокові форми ансамлево-оркестрової гри. Найбільш вражаючим постає факт висунення типології концерту як співвідношення віртуозництва соліста і виступів ансамблю-оркестру саме у французькій школі, яка не робила акцентів на віртуозних можливостях саксофона у ХІХ столітті. Ж. Демерссман склав скоріш виняток у відношенні до саксофонної моторики, оскільки знамениті саксофонові звертання на тому історичному етапі виділяли саме кантиленні показники вираження. У Франції ХХ сторіччя від О. Глазунова до Ж. Ібера і А. Томазі прослідковуються зусилля поставити моторні можливості цього інструменту у співвідношення із моторним блиском пасажності саксофона у джазі – але не звертаючись до стилістичних залучань із вказаного третьорядового здобутка. В цьому відношенні саме французькій школі у сукупності надбань ХІХ і ХХ століть належить першість у накопиченні альтернатив саксофонної кантилени і моторно-жанрових виявлень у повноті протистояння і взаємодоповнення тих образних полярностей. Показовим є «зрощення» французької і бельгіської шкіл саксофонного мистецтва в обох названих століттях, що обумовлено і культурною спорідненістю мовленнєвого вжитку, і релігійними тяжіннями до «серединності» щодо традиційних церков і елементами протестантизму (віросповідання менонітів) у белгів, що зафіксовано було ще буттям Франко-фламандської школи в епоху Ренесансу і почасти бароко. Аналіз показав, що історично виправдана опозиція Франції-Бельгії Віденській школі у пробароковому тлумаченні типології концерту і співвідносних з нею жанрових зразків типу концертних сонат, п’єс, циклів і одночастинних побудов складає не тільки притаманні саме цій національній позиції тлумачення концертної продукції, але охоплює й інші нації Європи, проекує той підхід у «острівні» умови Великобританії і Нового світу. Вражає певний «акаузальний зв’язок» (за формулою К. Юнга) франко-бельгійської та скандинавської шкіл; адже кожна з них демонструє етнічно-національно принципово різні витоки, що подають стильово-жанрово наочні відмінності прогерманськи і кельтсько-романськи націлені образи-смисли. Однак у концертній типології продукція Ж. Дезанкло, А. Вайнена, спрямована до саксофонного феномену, показує дещо споріднене спиранням на імпресіоністські-просимволістські риси мислення. Дата реєстрації 2025-06-17 Додано в НРАТ 2025-06-17 Закрити