Реєстраційний номер
0825U003686, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
04-09-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Вітраж Ужгорода кінця ХІХ – початку ХХІ століття: історія, типологія, художньо-технологічні особливості
Здобувач
Копанський Юрій Юрійович, Доктор філософії
Керівник Селівачов Михайло Романович
Опонент Юр Марина Володимирівна
Опонент Бабій Надія Петрівна
Опонент Радомська Віолетта Радіонівна
Рецензент Ревенок Наталія Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене комплексному вивченню вітражного мистецтва Ужгорода в період кінця ХІХ – початку ХХІ століття, з акцентом на його етапи розвитку, художньо-стильові особливості, технологічні характеристики та значення в контексті українського й європейського монументального мистецтва.
Актуальність теми зумовлена недостатньою дослідженістю вітражної спадщини Ужгорода, що становить значну прогалину в українському мистецтвознавстві, особливо з огляду на унікальність Закарпаття як регіону, що формувався на перетині різних культурних традицій – угорської, австрійської, чеської, української. Попри багатство мистецької спадщини, історія ужгородського вітражу досі не була предметом цілісного наукового аналізу, що обумовлено браком теоретичного осмислення, систематизації матеріалів і уваги до регіональних особливостей.
Метою дослідження є визначення основних етапів розвитку вітражного мистецтва Ужгорода, з'ясування його художньо-стильових особливостей, технологічних аспектів, а також внеску місцевих митців у формування локальної мистецької традиції.
Завдання дослідження охоплюють огляд наукової літератури, уточнення понятійно-термінологічного апарату, формування методологічної бази, аналіз архівних матеріалів, систематизацію візуальних джерел, дослідження еволюції вітражного мистецтва від його зародження до сучасності, аналіз зв'язків із загальноєвропейськими та українськими мистецькими течіями.
Методологічна основа дослідження ґрунтується на міждисциплінарному та комплексному підходах, що поєднують аналітичний, систематизаційний, порівняльно-історичний, типологічний, мистецтвознавчий і біографічний методи. Лабораторні методи застосовувалися для вивчення матеріальної структури вітражів, їхньої техніко-технологічної специфіки. Джерельна база включає архівні матеріали, світлини з приватних колекцій, бесіди з митцями, що дозволило доповнити матеріал усними свідченнями та авторськими коментарями.
Дослідження виявило, що вітражне мистецтво Ужгорода поєднує локальні традиції з європейськими тенденціями, зокрема неоготикою, модерном, сецесією, символізмом і постмодернізмом. Історія його розвитку поділяється на три основні періоди.
Перший період кінця ХІХ – першої половини ХХ століття характеризується зародженням традицій під впливом угорських і австрійських мануфактур, які використовували класичні техніки та гармонійно інтегрували елементи неоготики, модерну й неоренесансу. Вітражі цього часу, зокрема в Хрестовоздвиженському соборі та костелі св. Юрія, вирізняються композиційною цілісністю, витонченою колористикою, символічною насиченістю та делікатним моделюванням антропоморфних елементів.
Другий період 1980–1990-х років пов'язаний із розквітом монументального мистецтва в радянській Україні. Вітражі широко застосовувалися в громадських спорудах – медичних, культурних, навчальних і виставкових закладах – виконуючи як декоративні, так і ідеологічні функції. У цей період сформувалися національний, живописно-ліричний, умовно-образний і абстрактно-символічний методи, які вирізнялися масштабністю, пластичною насиченістю та виразною колірною гармонією. Провідні митці, такі як Н. Кирилова, П. Гулин, М. Санич, Л. Корж-Радько, А. Дунчак, активно експериментували з новими технологіями, зокрема литтям скла, травленням і комбінаціями з іншими матеріалами.
Третій період 1990–2000-х років позначений трансформацією в умовах незалежності України. Вітражне мистецтво втратило ідеологічну спрямованість і стало автономним, інтегруючись у приватні та громадські інтер'єри як статусний і стильовий елемент. У цей час спостерігається повернення випускників Львівської національної академії мистецтв, які оновили локальну школу, впровадивши постмодернізм, мінімалізм і неоекспресіонізм.
Особливу увагу в дослідженні приділено творчості Ю. Копанського старшого, чиї роботи є яскравими прикладами синтезу традиційної сакральної символіки з модерністськими підходами. Композиції вирізняються пластикою форм, витонченою колористикою, глибоким філософським змістом і майстерним використанням техніки Тіффані, гравіювання та піскоструменевої обробки.
Наукова новизна дослідження полягає у вперше проведеному комплексному аналізі вітражного мистецтва Ужгорода, введенні до наукового обігу маловідомих творів, систематизації джерельної бази за типологічними критеріями та визначенні основних періодів еволюції.
Ключові слова: вітраж, Ужгород, стилістика, композиція, українське монументальне мистецтво, колір і світло, реставрація, храмова архітектура, синтез мистецтв, декоративне мистецтво, орнаментика, соціокультурний простір, іконографія, символ, технологія.
Дата реєстрації
2025-09-04
Додано/оновлено в НРАТ
2025-09-04 / 2026-07-15
