Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000327, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 19-12-2025 Статус Запланована Назва роботи Теорія та практика латинізації судових рішень в Україні Здобувач Ганжа Олексій Геннадійович, Керівник Удовика Лариса Григорівна Опонент Бориславська Олена Марківна Опонент Пархоменко Наталія Миколаївна Рецензент Єрмоленко Дмитро Олександрович Рецензент Пелех Ія Василівна Опис У дисертації здійснено комплексне загальнотеоретичне юридичне дослідження новітнього правового процесу – використання слів, словосполучень (юридичних термінів) і висловів латинською мовою в судовій практиці, який автор представляє як латинізацію судових рішень. Проаналізовано генезу латинізмів як складника латинської мови та римського права на європейському правовому просторі від Античності до Новітнього часу. У роботі акцентовано на кодифікації Юстиніана – «Corpus juris civilis», яка вважається завершальним етапом формування римського права. Автор переконаний, що римське право та латинська мова мали велике значення для генезису романо-германської правової сім’ї, зокрема через (1) вплив на становлення європейської (зокрема української) правничої термінології, а також (2) аксіологічний зміст тих давньоримських морально-юридичних висловів, що не втратили своєї актуальності та оригінальної латинізованої форми й нині. Доведено, що в Дигестах Юстиніана відображено цілий ряд латинізмів, окремі з яких є прототипами сучасних принципів права, зокрема елементів принципу верховенства права. Встановлено, що період відродження римського права та його засвоєння отримав назву «рецепція римського права», яка спочатку була пов’язана насамперед з діяльністю університетів (глосаторів, постглосаторів). У дисертаційному дослідженні наголошено на значущості латинської мови та римського права для латинізованого формулювання принципів права в межах континентальної правової сім’ї, а також становлення правничої термінології в національних правових системах Європи в період Середньовіччя та епоху Відродження. Встановлено, що на українських землях латина також відіграла помітну роль: як у зв’язку з успадкуванням національною правовою системою через Візантію законодавчих традицій римського права, так і через ужиткове її поширення в різних суспільних сферах. Обґрунтовано, що в ХХІ столітті латинська мова має велике освітньо-історичне значення, а також набирає популярності в окремих сферах суспільних відносин. Наголошено, що юристи зі всього світу останнім часом спостерігають тенденцію до значного зростання прямого використання латинських термінів і висловів в юридичній літературі. У роботі наведено приклади використання латинізмів в юридичних документах як на міжнародному правовому рівні (міжнародне право; акти «м’якого права»; практика ЄСПЛ; acquis communautaire, зокрема практика Суду ЄС), так і на національному (закони України, рішення Конституційного Суду України, судові рішення Верховного Суду). Для дослідження проблематики латинізації судових рішень в Україні використано трирівневу систему методів пізнання. На філософському (світоглядному) рівні були використані цивілізаційний, діалектичний і синергетичний методи. На загальнонауковому рівні серед методів дослідження були використані такі: історичний, системний, структурно-функціональний, герменевтичний, антропологічний і аксіологічний. На конкретно-науковому рівні були використані як поширені спеціально-наукові методи (конкретно-соціологічних досліджень, контент-аналізу, лінгвістичний), так і власні методи правознавства (формально-юридичний, логіко-юридичний і порівняльно-правовий). Понятійний апарат дослідження охопив, зокрема, такі поняття: юридичний термін, судове рішення, судова практика, правова максима, юридичне кліше, вислів, латинізм, латинізація судових рішень. Сформульовано дефініцію поняття «латинізація судових рішень» як правового процесу і результату використання у судових рішеннях юридичних термінів і висловів латинською мовою. На основі дослідження судової практики, а також позицій зарубіжних і українських науковців обґрунтовано авторське бачення класифікації юридичних латинізмів (1) за формою, (2) за джерелами утворення, (3) за часом походження. Встановлено, що з практичної точки зору всі латинізми за їх функціональними ознаками та закінченістю вираження думки (за формою) можуть бути зведені до двох основних груп: юридичні терміни та вислови. Також автор доводить, що безпідставно ототожнювати латину з «мовою римського права», адже деякі латинізми сягають доби Середньовіччя, Нового і навіть Новітнього часу, а окремі з них виражають правові явища, що первісно належали до англо-американської правової традиції. Аналіз судової практики дозволяє автору стверджувати, що латинська юридична термінологія, якою користуються в судових рішеннях, є різноманітною та охоплює назви низки правових явищ: принципів, процедур, колізійних правил, доктрин, формул прикріплення в міжнародному приватному праві, загальноприйнятих термінів міжнародного права, термінології юридичної аргументації тощо. Дата реєстрації 2026-02-24 Додано в НРАТ 2026-02-24 Закрити