Реєстраційний номер
0826U001456, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
15-06-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Прогнозування ускладнень та оптимізація лікування хворих на Q-інфаркт міокарда після реперфузійної терапії
Здобувач
Савченко Юлія Владиславівна,
Керівник Лашкул Дмитро Андрійович
Опонент Федоров Сергій Валерійович
Опонент Распутіна Леся Вікторівна
Рецензент Самура Борис Борисович
Рецензент Доценко Сергій Якович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Запорізький державний медико-фармацевтичний університет
Опис
Незважаючи на суттєві досягнення сучасної кардіології в лікуванні гострого Q-інфаркту міокарда (Q-ІМ) та широке впровадження стратегій реперфузійної терапії, зокрема первинного перкутанного коронарного втручання (пПКВ), проблема розвитку віддалених несприятливих кардіоваскулярних подій у цієї категорії хворих залишається актуальною. У значної частини хворих після успішної реперфузії зберігається високий ризик повторних коронарних подій, прогресування серцевої недостатності та порушень ритму серця, що суттєво погіршує віддалений прогноз і зумовлює потребу в удосконаленні підходів до вторинної профілактики.
Одним із ключових механізмів, що визначають віддалений перебіг Q-ІМ, є процеси патологічного кардіоваскулярного ремоделювання, які формуються під впливом ішемічного ушкодження, запальної активації та порушень автономної регуляції серцевої діяльності.
Включення хворих у дослідження відбувалось після госпіталізації. В дослідження включено 78 хворих на Q-ІМ в гострому періоді. Хворі розподілені на 2 групи: до 1-ї групи увійшли хворі (n=42), яким у гострому періоді Q-ІМ була проведене первинне перкутанне коронарне втручання (пПКВ), до 2-ї групи – хворі (n=36), які не увійшли у «терапевтичне вікно» для проведення пПКВ та отримували стандартну медикаментозну терапію.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. У дисертаційній роботі розширено та поглиблено наукові уявлення про особливості клініко-біохімічних, структурно-функціональних та електрофізіологічних показників стану серця у хворих на Q-ІМ після проведення реперфузійної терапії та їх ролі у формуванні віддалених ССП.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості удосконалення діагностики, прогнозування та ведення хворих із Q-ІМ після реперфузійної терапії шляхом використання комплексної оцінки клінічних, інструментальних та біохімічних показників. Визначення рівня FKN у плазмі крові (>0,38 нг/мл) дозволяє ідентифікувати хворих із високим ризиком розвитку несприятливих ССП (HR = 11,75; 95% ДІ 5,29–26,08), що забезпечує можливість більш інтенсивного спостереження та своєчасної корекції терапії. Встановлені взаємозв’язки між показниками кардіоваскулярного ремоделювання, рівнем FKN та ЦІ дозволяють точніше оцінювати ризик несприятливих ССП. Зокрема, підвищений FKN (>0,38 нг/мл) у поєднанні з низьким ЦІ (<1,08) асоціювався з більш вираженим зниженням фракції викиду ЛШ, дилатацією ЛП та порушеннями систолічної функції, тоді як високий ЦІ відображає адекватну гемодинамічну компенсацію та нижчий ризик ускладнень. Врахування цих показників дає змогу персоніфікувати терапію, підвищити ефективність вторинної профілактики та оптимізувати амбулаторний нагляд хворих після Q-ІМ.
Дата реєстрації
2026-05-10
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-10 / 2026-07-02
