Реєстраційний номер
0826U002379, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
10-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Стан поствакцинального імунітету до дифтерії та правця у взаємозв’язку з загальним імунітетом і характером імунних порушень у осіб з ВЕБ-інфекцією
Здобувач
Попова Аліса Миколаївна,
Керівник Лядова Тетяна Іванівна
Опонент Юрко Катерина Володимирівна
Опонент Гольцев Анатолій Миколайович
Опонент Курченко Андрій Ігорович
Рецензент Чернуський В'ячеслав Григорович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Попова А.М. Стан поствакцинального імунітету до дифтерії та правця у взаємозв’язку з загальним імунітетом і характером імунних порушень у осіб з ВЕБ-інфекцією. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – Медицина (галузь знань – 22 Охорона здоров’я). Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2026.
Мета дослідження: Визначити стан поствакцинального імунітету до дифтерії та правця у осіб з ВЕБ-інфекцією у взаємозв’язку зі станом загального імунітету і характером імунних розладів та запропонувати підходи до щеплення цієї групи імунокомпрометованих осіб.
Матеріали і методи дослідження. Рівень антитіл до дифтерії та правця було визначено у 83 дітей та 79 дорослих, що перехворіли на інфекційний мононуклеоз (паст-інфекція), і у 27 дітей та 25 дорослих з ХВЕБІ (стадія ремісії).
Імунологічний стан було вивчено у 45 дорослих, що перехворіли на гострий інфекційний мононуклеоз (ІМ) (паст-інфекція) і у 32 дорослих з хронічною вірусною інфекцією Епштейна-Барр (ХВЕБІ) (стадія ремісії).
Результати дослідження. Проведені дослідження засвідчили, що у 74,9% дітей, що перехворіли на ІМ в тяжкій формі, і у 54,0% – в середньотяжкій формі, у крові не реєструються захисні рівні АТ до дифтерійного токсину і відповідно – у 66,6% та 48,6% дітей – до правцевого токсину.
У контрольній групі дітей захисного рівня АТ не було: до дифтерії – у 23,8%, до правця – у 13,0%.
Вивчення стану імунної системи показало, що у осіб, що перехворіли на ІМ, та у хворих на ХВЕБІ, які не мають захисного рівня АТ до дифтерії і правця в ротоглотковому секреті, спостерігається вірогідне зниження sIgA відповідно на 47,5% і 31,0% і тенденція до зниження вмісту лізоциму і дефензинів в порівнянні з контрольною групою осіб. У осіб, що перехворіли на ІМ, та у хворих на ХВЕБІ, які мали захисні рівні АТ до цих інфекцій, вміст лізоциму, дефензинів та sIgA достовірно не відрізнявся від контролю (р>0,05). У популяційному і субпопуляційному складі лімфоцитів периферичної крові осіб, що перехворіли на ІМ, та хворих на ХВЕБІ в обох групах пацієнтів, що мали або не мали АТ до дифтерії та правця, відзначається дисбаланс між основними групами лімфоцитів, які контролюють і регулюють імунореактивність організму. У цих групах осіб спостерігається підвищення вмісту в периферичній крові CD22+, CD16+, CD8+, CD8+CD28− - клітин, а у хворих на ХВЕБІ, у порівнянні з особами, що перехворіли на ІМ, реєструється також зниження в обох групах проліферативної активності Т-лімфоцитів, підвищення числа клітин з маркером CD95+, порушення співвідношення CD8+CD28+/CD8+CD28−.
У осіб, що перехворіли на ІМ, в обох групах (АТ+ та АТ−) визначався підвищений рівень IgA, IgM, IgG в крові у порівнянні з контролем.
Вивчення фагоцитарної ланки імунітету показало, що у осіб обох груп (АТ+ та АТ−), які перехворіли на ІМ, та хворих на ХВЕБІ спостерігалося зниження поглинальної здатності лейкоцитів крові (ФЧ та ФІ), а у осіб, хворих на ХВЕБІ, окрім того, й біоцидності.
У осіб, що перехворіли на ІМ, і хворих на ХВЕБІ в обох групах, що мали АТ+ або не мали АТ− до дифтерії та правця, спостерігалося зниження в крові В-клітин пам’яті. У перехворівших на ІМ це зниження, відповідно до груп, було на 14,3% і 25,2%, у хворих на ХВЕБІ – на 27,4% і 40,8%.
Було встановлено, що під впливом ВЕБ-інфекції (ІМ та ХВЕБІ) знижується здатність лімфоцитів продукувати цитокіни ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-15, ІЛ-21 і ІЛ-23, які відіграють провідну роль в регуляції антитілоутворення.
Серед показників загального імунітету в контролюванні специфічного імунітету до дифтерії та правця у осіб з ВЕБ-інфекцією найбільшу вагу мають загальний рівень в крові CD3+-клітин, співвідношення Т-хелперів (CD4+) і Т-супресорів (CD8+ CD28-), рівні ІЛ-2, ІЛ-15, ІЛ-21, фагоцитарна активність лейкоцитів крові.
На підставі вивчення основних показників вродженого і адаптивного імунітету доведено, що адаптивний імунітет більш вразливий до ВЕБ-інфекції, ніж вроджений.
Враховуючи, що низький рівень або відсутність АТ у захисному титрі до дифтерії та правця у осіб з ВЕБ-інфекцією асоціюється з низьким вмістом у крові Т-лімфоцитів, їх низькою проліферативною активністю, низьким потенціалом до продукції цитокінів ІЛ-2, ІЛ-15, ІЛ-21 і ІЛ-23, які регулюють антитілоутворення і активність клітин «пам’яті», було запропоновано проводити курс імунореабілітації імунокомпрометованих осіб перед щепленням із застосуванням імуномодуляторів активуючих Т-ланку імунітету (Тималін, Імодин), що дозволить сформувати напружений імунітет опосередкований АТ класу IgG у осіб з ВЕБ-інфекцією.
Дата реєстрації
2026-06-09
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-09 / 2026-08-03
