Реєстраційний номер
0826U002455, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
04-08-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Репрезентація міфологічних образів жінки в сучасній візуальній культурі України
Здобувач
Авершина Аліна Олегівна,
Керівник Щербань Анатолій Леонідович
Опонент Станіславська Катерина Ігорівна
Опонент Виткалов Сергій Володимирович
Рецензент Александрова Марина В'ячеславівна
Рецензент Панков Георгій Дмитрійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківська державна академія культури
Опис
Дисертація присвячена дослідженню репрезентації міфологічних жіночих образів у візуальній культурі України періоду незалежності. Практики образотворчого мистецтва розглянуто як такі, що зумовлені соціокультурною динамікою та забезпечують сенсоутворення в просторі культури.
Мета дослідження полягає в культурологічному осмисленні динаміки та варіативності художньої репрезентації жіночих міфологічних образів у візуальній культурі незалежної України в образотворчому мистецтві. Об’єктом дослідження є візуальна культура України періоду незалежності. Предметом дослідження є міфологічні жіночі образи в художніх практиках візуальної культури України 1991–2024 рр.
Досліджено соціокультурний контекст періоду незалежності в хронологічній перспективі, а саме: 1991−2000 рр., період від Помаранчевої революції до Революції гідності, період Революції гідності, початок російсько-української війни. Звернуто увагу на інституалізацію феміністичного руху в результаті революційних подій в Україні. Прослідковано динаміку трансформації образів жінки-матері та жінки-держави як міфологеми Берегині, а також образу жінки-воїтельки внаслідок російсько-української війни. Вивчено актуалізацію демонологічного пласту української міфології на прикладі образів відьми, смерті, ляльки-мотанки, русалки та мавки. Зазначено, що демонологічна образність унаочнила потенціал української нації у вимірах самобутності та ідентичності. Проаналізовано неоміфологічні образи Сталевої відьми і Святої Джавеліни, репрезентація яких зумовлена подіями російсько-української війни.
Наукова новизна одержаних результатів виражається в цілісному культурологічному дослідженні репрезентації міфологічних жіночих образів у візуальній культурі України періоду незалежності. Представлено варіативність та динаміку типології жіночих міфологічних образів, зумовлених соціокультурними трансформаціями.
У роботі використано методи з арсеналу культурології, гендерної теорії, історії та візуальної культури. Залучено культурологічний, гендерний, історико-культурний, соціокультурний, мистецтвознавчий, герменевтичний та структуралістський підходи. Також для вивчення візуальної культури застосовано метод аналізу візуальних джерел. Дослідження соціально-політичного становища жіноцтва потребувало використання гендерного підходу, у рамках якого залучено метод дослідження жіночої історії. Можливості реалізації підходів здійснювалось через застосування до дослідження теорії «дискурсивних влад» М. Фуко, вивчення міфу Р. Барта, гендерної теорії Дж. Скотт і дослідження візуальної культури Г. Фостера.
Вивчено стан розкриття теми та виокремлено історико-культурний, культурологічний, структурно-семіотичний, гендерно-феміністичний напрями в науковому доробку з художньої репрезентації жіночих міфологічних образів у візуальній культурі незалежної України. Впорядковано понятійно-категоріальний апарат дослідження та поглиблено зміст ключового поняття «візуального образу» як змінного в залежності від соціокультурної динаміки, трансльованого за допомогою нових медіа, й такого, що впливає на глядача, а також включеного в міфологічний простір.
Показано соціально-політичне становище жіноцтва в Україні періоду 1991−2004 рр. як таке, що вплинуло на формування фемінної візуальної образності жінки-держави та жінки-матері як міфологеми Берегині у значенні культурно прийнятних поведінкових моделей. Також зазначено, що фемінна візуальна образність зумовлена формуванням національної парадигми у соцікультурному просторі молодої держави.
Розглянуто вплив революційних подій на динаміку репрезентацій фемінних образів в українському образотворчому мистецтві. Визначено становлення гендерно-рівної політики та інституалізації фемінізму й формування жіночих громадських організацій, діяльність яких зумовила становище жіноцтва в Україні. Революційні події 2014 р. сприяли становленню демократичних тенденцій в українському суспільстві. Дані зміни забезпечили трансформації в патріархально-стереотипній жіночій візуальній образності й трансляціях традиційної ролі жіноцтва. Демонологічні образи розглянуто як демонстрацію сили та емансипації жінки в українському суспільстві, візуалізація, що корелюється з міфологією української традиційної культури.
Показано, що під час Війни за Незалежність України семантичний спектр жіночої образності у візуальній культурі сукупно репрезентує силу та спротив держави. Визначено процес оновлення фемінної образності як маркер становлення гендерної рівності й національної ідентичності. Розглянуто актуалізацію архетипу жінки-воїтельки як такий, що в історичній ретроспективі відсилає до періоду українського козацтва та свідчить про укоріненість традиції презентації образу жінки-козачки у період Гетьманщни. Тоді як під час російсько-української війни образ зумовлений змінами соціальних ролей жінки.
Дата реєстрації
2026-06-10
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-10 / 2026-09-13
