Дисертація доктора філософії. Снітко Микола Євгенійович. Правовий статус осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Реєстраційний номер

0826U002908, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

27-08-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Правовий статус осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Здобувач

Снітко Микола Євгенійович,

Керівник Боднар Ігор Володимирович
Опонент Пузирьов Михайло Сергійович
Опонент Михайлик Олександр Григорович
Рецензент Олефір Людмила Іванівна
Рецензент Івашко Сергій Володимирович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Пенітенціарна академія України

Опис

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз правового статусу осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України. Метою дисертаційного дослідження є комплексне теоретико-правове обґрунтування та формулювання науково вивірених положень і пропозицій щодо вдосконалення механізму забезпечення правового статусу осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах (далі – СІЗО) Державної кримінально-виконавчої служби (далі – ДКВС) України. У межах досягнення поставленої мети вирішено низку наукових завдань, зокрема: проаналізовано сучасний стан наукового розроблення проблематики правового статусу ув’язнених і засуджених у СІЗО; досліджено процес становлення та розвитку нормативно-правового забезпечення правового статусу цієї категорії осіб; вивчено зарубіжний досвід регламентації правового статусу ув’язнених; охарактеризовано особливості правового статусу ув’язнених, які тримаються під вартою, та засуджених, які перебувають у СІЗО; проаналізовано інституційні засади діяльності суб’єктів, що забезпечують реалізацію правового статусу таких осіб; визначено напрями вдосконалення чинного законодавства у цій сфері. Наголошено на актуальності дослідження правового статусу осіб, які тримаються у СІЗО, з огляду на трансформаційні процеси у сфері кримінальної юстиції, а також зміни безпекової ситуації в умовах збройної агресії проти України. Обґрунтовано, що ефективне правове забезпечення статусу осіб, які тримаються під вартою, є запорукою дотримання прав людини, гуманізації пенітенціарної політики та адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів. Доведено доцільність застосування міждисциплінарного підходу, що дало змогу поєднати юридичний, соціологічний, кримінологічний та адміністративно-правовий компоненти у дослідженні відповідної проблематики. У процесі аналізу наукових джерел з кримінально-виконавчого права встановлено, що більшість досліджень зосереджені на теоретичному осмисленні правового статусу засуджених. Водночас правовий статус осіб, які утримуються у СІЗО, залишається менш розробленим у науковому аспекті, що зумовлює необхідність оновлення та уточнення усталених підходів з урахуванням сучасних викликів і нових категорій утримуваних (зокрема військовополонених). У зв’язку з цим запропоновано авторське визначення правового статусу осіб, які тримаються у СІЗО, як сукупності гарантованих норм національного законодавства та ратифікованих міжнародних договорів, що визначають їхні права, свободи, законні інтереси, а також обов’язки у сфері кримінально-правових і кримінально-виконавчих відносин, які виникають під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Доведено, що в національному законодавстві України відсутнє дефінітивне визначення поняття «слідчий ізолятор», що ускладнює правозастосовну практику. На підставі проведеного дослідження сформульовано визначення слідчого ізолятора як багатофункціональної установи кримінально-виконавчої системи, яка одночасно виконує ізоляційно-запобіжну та пенітенціарну функції й забезпечує реалізацію правового статусу осіб, які тримаються під вартою. У цьому контексті акцентовано увагу на «поліфункціональній» природі СІЗО, що відрізняє їх від установ виконання покарань. Сформовано методологічні напрями дослідження правового статусу осіб, які тримаються у слідчому ізоляторі, зокрема: 1) вчення про наукові методи пізнання правового статусу відповідної категорії осіб; 2) систему загальних підходів, принципів, методів, способів і засобів його пізнання; 3) аналіз понять і термінів, пов’язаних із правовим статусом осіб, які перебувають у слідчому ізоляторі, їх тлумачення та інтерпретацію; 4) дослідження правового регулювання, що стосується таких осіб, у законодавстві та практиці; 5) вивчення правових норм і принципів, що визначають обмеження прав і свобод осіб, які перебувають у слідчому ізоляторі, та їх взаємозв’язок із конституційними і міжнародними стандартами; 6) аналіз практичного застосування правового статусу осіб, які перебувають у слідчому ізоляторі, зокрема у судовій та кримінально-виконавчій практиці, а також під час взаємодії з правоохоронними органами у сфері забезпечення безпечного суспільного середовища. Розкрито історичні етапи розвитку нормативного регулювання статусу осіб, які утримуються у СІЗО, починаючи від положень «Руської Правди» і до сучасного періоду, що охоплює процес гармонізації українського законодавства з міжнародними стандартами. Особливу увагу приділено періоду після 2022 року, коли зміни в законодавстві зумовили появу нових категорій осіб, які можуть триматися у СІЗО, зокрема військовополонених. Доведено, що історична ретроспектива дала змогу виявити еволюцію підходів до визначення правового статусу та обґрунтувати необхідність подальшої кодифікації відповідних норм.

Дата реєстрації

2026-06-29

Додано/оновлено в НРАТ

2026-06-29 / 2026-09-18