Реєстраційний номер
0826U003840, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
24-08-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Розробка системи управління невизначеністю інформаційно-технологічних проєктів
Здобувач
Семенюк Олексій Юрійович,
Керівник Шум Аліна Олександрівна
Опонент Губарєва Ірина Олегівна
Опонент Пилипенко Андрій Анатолійович
Рецензент Попов Олександр Євгенійович
Рецензент Фощій Петро Миколайович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"
Опис
Семенюк Олексій Юрійович. Розробка системи управління невизначеністю інформаційно-технологічних проєктів. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – Менеджмент (07 – Управління та адміністрування). – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Міністерство освіти і науки України, Харків, 2026 р.
Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню теоретичних засад та розробленню науково-методичних і практичних рекомендацій щодо формування системи управління невизначеністю інформаційно-технологічних проєктів.
Об’єктом дослідження виступають процеси цифрової трансформації бізнесу, пов’язані з реалізацією інформаційно-технологічних проєктів в умовах невизначеності.
Предметом дослідження є теоретичні положення, методичне забезпечення та практичні рекомендації щодо управління невизначеністю інформаційно-технологічних проєктів.
Метою дисертаційної роботи є теоретичне узагальнення та обґрунтування методичних положень щодо розроблення адаптивної системи управління невизначеністю інформаційно-технологічних проєктів, здатної підтримувати керованість, стратегічну гнучкість і організаційне навчання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретичних положень, удосконаленні науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо управління невизначеністю інформаційно-технологічних проєктів. Основні положення наукової новизни полягають у такому:
удосконалено:
– теоретичний базис адаптивного управління невизначеністю, орієнтований на стохастичну природу розроблення програмного забезпечення та багаторівневу структуру стратегічного, тактичного й операційного управління зі зворотним зв’язком, накопиченням організаційних знань і перетворенням інцидентів невизначеності на інтелектуальний капітал проєктної команди;
– методичний підхід до раннього виявлення дефіциту керованості як вимірюваного розриву між тиском невизначеності за блоками попиту, економіки виконання й ресурсів та поглинальною здатністю підприємства, з урахуванням динаміки дефіциту, системності збурень і вибором адресних правил реагування;
набули подальшого розвитку:
– теоретико-методичні положення щодо двоконтурної системи управління, у якій стратегічний контур керованої варіативності та оперативний контур доказового прояснення невизначеності поєднані механізмом ескалації за порогами дефіциту керованості й залишкової невизначеності;
– інструментальне забезпечення у вигляді модельно-онтологічної основи, що формалізує сценарний вибір реакцій, узгоджує перехід від проблемного сигналу до перегляду меж варіативності та переводить управління невизначеністю у відтворюваний цикл організаційного навчання і створення клієнтської цінності;
– методичні положення щодо гнучкої мотивації учасників проєкту на основі адаптивно-комплементарного поєднання результативного, компетентнісного, автономізаційного, статусно-репутаційного й організаційно-гнучкого пакетів з урахуванням ролі, внеску, професійної автономії, участі у зниженні невизначеності та якості командної взаємодії.
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, завдання, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі розкрито природу невизначеності інформаційно-технологічних проєктів, зумовлену неповнотою інформації, технологічними змінами, поведінковою непередбачуваністю стейкхолдерів і багатоваріантністю майбутніх сценаріїв. Обґрунтовано перехід від лінійного реагування на окремі ризики до адаптивного управління, що поєднує портфельний, процесний та операційний рівні, зберігає поле стратегічного вибору й використовує досвід інцидентів для самонавчання системи.
У другому розділі оцінено економічні передумови впровадження ІТ-проєктів підприємствами цифрової індустрії, їх цифрову зрілість, ресурсний потенціал і здатність поглинати тиск невизначеності. Запропоновано інтегральне оцінювання дефіциту керованості та індикатор раннього попередження втрати потенціалу утримання проєкту в керованому стані. Діагностичні стани пов’язано з адресними правилами превентивного реагування.
У третьому розділі сформовано двоконтурну систему, що розмежовує стратегічне управління варіативністю й оперативне зменшення епістемічного розриву. Розроблено онтологію, алгоритми ескалації, сценарії управлінських реакцій і механізм накопичення доказів. Запропоновано гнучку систему мотивації, яка підтримує автономію, компетентність, відповідальність і командну взаємодію в мінливих умовах. Практичні методики впроваджено у діяльність підприємств і навчальний процес.
Ключові слова: інформаційно-технологічний проєкт, невизначеність, цифрова трансформація, управління невизначеністю, адаптивне управління, дефіцит керованості, цифрова зрілість, бізнес-процеси, проєктні ризики, стратегічна гнучкість.
Дата реєстрації
2026-07-21
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-21 / 2026-09-21
