Реєстраційний номер
0826U003849, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
01-09-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Біпортальна ендоскопічна мікродискектомія в лікуванні пацієнтів з грижами міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта
Здобувач
БАЛАН ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ,
Керівник Фіщенко Яків Віталійович
Опонент Білошицький Вадим Васильович
Опонент Попов Андрій Іванович
Опонент Лазарєва Олена Борисівна
Рецензент Юрик Ольга Єфремівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державна установа "Національний інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України"
Опис
Робота присвячена оптимізації хірургічного лікування пацієнтів із грижами міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта на основі порівняльної оцінки сучасних методів дискектомії та дослідження ролі післяопераційного міофіброзу у прогнозуванні клінічних результатів лікування.
Мета дослідження – підвищити ефективність хірургічного лікування пацієнтів із грижами міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта на основі визначення прогностичного значення післяопераційного міофіброзу та порівняльної оцінки ефективності біпортальної ендоскопічної та інтерламінарної мікродискектомії.
У дослідженні було проаналізовано результати хірургічного лікування 161 пацієнта з грижами міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта (L2–S1), які були прооперовані в період з 2021 по 2024 рр. на базі відділу хірургії хребта зі спінальним (нейрохірургічним) центром ДУ «Національний інститут травматології та ортопедії НАМН України» та відділенні нейрохірургії хребта і спинного мозку Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. До вибірки увійшов 161 пацієнт (89 чоловіків та 72 жінки), яких було розподілено на дві групи залежно від типу оперативного втручання: унілатеральна біпортальна ендоскопічна дискектомія (UBE, n=92) та інтерламінарна мікродискектомія (ОМ, n=69).
За результатами дослідження обидва методи продемонстрували високу ефективність щодо зменшення інтенсивності болю у спині. Перевагу унілатеральної біпортальної ендоскопічної дискектомії за показником ВАШ виявлено лише через 1 місяць після втручання, тоді як у подальші строки спостереження статистично значущих міжгрупових відмінностей не встановлено.
Незалежно від типу оперативного втручання, в обох групах відзначалося статистично значуще зменшення інтенсивності болю у нижній кінцівці, найбільш виражене на 7-й післяопераційний день. У подальші строки спостереження показники залишалися стабільними, що свідчить про збереження досягнутого клінічного ефекту. Статистично значущих міжгрупових відмінностей за динамікою больового синдрому не встановлено.
Після оперативного лікування в обох групах відзначалося достовірне покращення функціонального стану за індексом ODI. Найбільш виражене покращення спостерігалося протягом першого місяця після операції як у групі ОМ (Z = 7,080; p < 0,001), так і у групі UBE (Z = 10,654; p < 0,001), тоді як у подальші строки показники залишалися стабільними (p > 0,05). Водночас позитивна динаміка була більш вираженою у групі UBE (Z = 194,932; p < 0,001) порівняно з ОМ (Z = 131,826; p < 0,001), що свідчить про ефективніше відновлення функціонального стану пацієнтів.
У результаті проведеного аналізу встановлено статистично значущі відмінності між досліджуваними групами за показником об’єму міофіброзу (Z = −8,791; р < 0,001). Медіанне значення показника у групі ОМ становило 11,5 мм³ (25%; 75%: 7,4 – 16,6 мм³), тоді як у групі UBE – 1,85 мм³ (25%; 75%: 0,9–3,05 мм³). Середні значення показника (x̅±SD) також істотно відрізнялися: у групі ОМ – 13,39±9,61 мм³, а у групі UBE – 3,26±4,8 мм³. Унілатеральна біпортальна ендоскопічна дискектомія забезпечує менший об’єм післяопераційного міофіброзу порівняно з інтерламінарною мікродискектомією (p < 0,001), що підтверджує її меншу інвазивність та переваги щодо збереження паравертебральних тканин.
Отримані результати підтверджують, що післяопераційний міофіброз є клінічно значущим фактором, який впливає на інтенсивність больового синдрому, функціональний стан пацієнтів та віддалені результати хірургічного лікування. У групах ОМ та UBE встановлено статистично значущі взаємозв’язки між інтенсивністю больового синдрому, функціональними порушеннями (ODI) та клінічними результатами лікування за модифікованим критерієм Macnab. Через 12 місяців після операції у групі ОМ об’єм післяопераційного міофіброзу прямо корелював з індексом ODI (ρ = 0,674; p = 0,001) та інтенсивністю болю у спині (ρ = 0,406; p = 0,001), а також зворотньо − з результатами за критерієм Macnab (ρ = −0,574; p = 0,002). У групі UBE встановлено аналогічні, але більш виражені взаємозв’язки: між об’ємом міофіброзу та ODI (ρ = 0,718; p < 0,001), а також між об’ємом міофіброзу та критерієм Macnab (ρ = −0,594; p < 0,001). Виявлені статистично значущі кореляційні взаємозв’язки свідчать про можливість використання об’єму міофіброзу як прогностичного критерію ефективності лікування.
Результати гістологічного дослідження продемонстрували, що у дегенеративно зміненій хрящовій тканині виявлені атипові для нормального міжхребцевого диску кластери проліферації і вони достовірно залежить від фактору віку та інсулінорезистентності. Вік і інсулінорезистентність є незалежними предикторами прогресуючих дегенеративних змін, де інсулінорезистентність виявилася більш сильним предиктором за величиною ефекту (OR=104,4 (7,2-1,6×104) vs 15,6 (СІ95% 1,24-322)). Модель залежності виявлених дегенеративних зміни хрящової тканини диску від фактору інсулінорезистентності була рівна AUC=0,82, що відповідає клінічно значущому рівню.
Дата реєстрації
2026-07-22
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-22 / 2026-07-22
