Реєстраційний номер
0826U004411, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Формування показників родючості чорнозему типового та продуктивність короткоротаційної сівозміни за органічної системи удобрення в умовах Лівобережного Лісостепу
Здобувач
Савченко Євгеній Дмитрвич,
Керівник Мартинюк Іван Васильович
Опонент Примак Іван Дмитрович
Опонент Цюк Олексій Анатолійович
Рецензент Дегодюк Станіслав Єдуардович
Рецензент Пташнік Михайло Михайлович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний науковий центр "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук"
Опис
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 201 «Агрономія». – Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», Чабани, 2026.
У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та експериментально обґрунтовано закономірності формування родючості чорнозему типового малогумусного і продуктивності короткоротаційної сівозміни соя – пшениця яра – просо за різних систем органічного удобрення в умовах нестійкого зволоження Лівобережного Лісостепу України. Розроблено комплексну систему, що поєднує заробляння побічної продукції попередника, післяжнивне вирощування редьки олійної на сидерат і позакореневе внесення біопрепарату. Визначено її вплив на водний, гумусний, поживний і біологічний режими ґрунту, забур’яненість, ріст, конкурентну здатність, урожайність і якість продукції, а також економічну та енергетичну ефективність сівозміни.
За комплексного органічного удобрення запаси продуктивної вологи у шарі ґрунту 0–100 см становили 158,3 мм на час сівби і 52,8 мм на час збирання проти 149,6 і 49,7 мм на контролі. Коефіцієнт водоспоживання знижувався з 1643 до 1164 м³/т, або на 29,2 %. Маса побічної продукції з 1 га сівозмінної площі зростала з 3,60 до 4,51 т/га, а найбільшу кількість рослинної фітомаси формувало просо. Урожайність зеленої маси редьки олійної після пшениці ярої за поєднання сидерату з біопрепаратом досягала 13,06 т/га.
Комплексна система поліпшувала гумусний стан ґрунту: уміст гумусу в шарі 0–20 см зростав з 3,10 до 3,21 %, у шарі 20–40 см – з 2,65 до 2,80 %, а його запаси відповідно збільшувалися з 74,3 до 77,1 та з 66,4 до 70,1 т/га. Уміст лужногідролізного азоту підвищувався зі 113,7 до 126,5 мг/кг у шарі 0–20 см і з 87,0 до 105,2 мг/кг у шарі 20–40 см. Значення рН у верхньому шарі зростало з 5,7 до 6,2, у підорному – з 5,5 до 5,9. Рухомі форми міді, цинку, марганцю, свинцю, нікелю та кадмію не перевищували гранично допустимих концентрацій, що підтвердило екологічну безпечність досліджуваних систем.
Мікробіологічна активність ґрунту за комплексного удобрення зростала: інтенсивність розкладання лляної тканини підвищувалася з 20,2 до 24,4 %. Одночасно зменшувалася забур’яненість посівів. У фазі повних сходів кількість бур’янів у посівах сої знижувалася зі 194 до 146 шт./м², пшениці ярої – з 207 до 131, проса – зі 114 до 78 шт./м². На час збирання їх чисельність становила відповідно 68, 41 і 13 шт./м² проти 118, 86 і 32 шт./м² на контролі. Суха маса бур’янів також істотно зменшувалася, що було наслідком формування щільнішого агрофітоценозу та посилення конкурентної здатності культур.
За комплексної системи загальна суха біомаса сої зростала з 460 до 631 г/м², пшениці ярої – з 770 до 1038, проса – з 786 до 1025 г/м². Індекс конкурентної здатності сої підвищувався з 3,3 до 8,8, пшениці ярої – з 11,3 до 37,0, проса – з 15,3 до 44,1. Найменш конкурентоспроможною щодо бур’янів була соя, тоді як просо характеризувалося найвищою природною фітоценотичною стійкістю.
У середньому за 2023–2025 рр. урожайність насіння сої за комплексного удобрення зростала з 1,29 до 1,87 т/га, зерна пшениці ярої – з 2,74 до 3,98 т/га, проса – з 2,55 до 3,52 т/га. У насінні сої вміст білка підвищувався з 35,0 до 36,4 %, у зерні пшениці ярої – з 12,2 до 13,3 %, клейковини – з 24,1 до 26,3 %. Якість зерна проса змінювалася неістотно, тому дія удобрення реалізувалася переважно через підвищення врожайності.
З 1 га сівозмінної площі збір кормових одиниць зростав з 2,64 до 3,77 т, зернових одиниць – з 2,45 до 3,51 т, перетравного протеїну – з 0,27 до 0,38 т/га. Найбільший умовно чистий прибуток за комплексної системи становив 43 624 грн/га, собівартість – 8176 грн/т, рентабельність – 193 %. Найвищу відносну економічну ефективність забезпечувало застосування біопрепарату на фоні побічної продукції: собівартість знижувалася до 7340 грн/т, рентабельність зростала до 231 %. Серед культур найефективнішим було вирощування проса, де рентабельність становила 279–360 %.
Сукупні енерговитрати за комплексного удобрення збільшувалися з 10 375 до 12 283 МДж/га, проте енергомісткість урожаю зростала з 37 210 до 52 988 МДж/га, а коефіцієнт енергетичної ефективності – з 3,64 до 4,35.
Наукова новизна полягає у встановленні закономірностей впливу побічної продукції, післяжнивного сидерату та біопрепарату на функціонування системи «ґрунт – рослина» в органічній трипільній сівозміні. Практичне значення результатів полягає в обґрунтуванні комплексної системи органічного удобрення, яка забезпечує підвищення родючості ґрунту, продуктивності культур, економічної та енергетичної ефективності виробництва. Систему впроваджено 2024–2025 рр. у ТОВ «Лист-Ручки» Полтавської області та ФГ «Русь» Київської області на загальній площі 90 га. У виробничих умовах підтверджено підвищення врожайності сої, пшениці ярої та проса, збільшення умовно чистого прибутку й досягнення належного рівня рентабельності, що засвідчує доцільність її використання в органічному землеробстві Лісостепу України.
Дата реєстрації
2026-08-07
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-07 / 2026-08-14
