Реєстраційний номер
0826U004438, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Державне регулювання ринку житлової нерухомості як чинника сталого регіонального розвитку
Здобувач
Щириця Олесь Олексійович,
Керівник Дзюндзюк Вячаслав Борисович
Опонент Бобровська Олена Юріївна
Опонент Чикаренко Ірина Аркадіївна
Рецензент Соболь Роман Георгійович
Рецензент Котукова Тетяна Валентинівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене вирішенню актуального науково-прикладного завдання з обґрунтування теоретико-методологічних засад та практичних механізмів державного регулювання ринку житлової нерухомості як чинника сталого регіонального розвитку в умовах європейської інтеграції України та повоєнного відновлення. Встановлено, що ринок житлової нерухомості впливає на регіональний розвиток через множину каналів: формування просторової структури розселення, генерування зайнятості та доходів, споживання земельних і енергетичних ресурсів, створення соціального капіталу громад. Виявлено комплекс факторів, що визначають характер цього впливу: інституційне середовище регулювання, доступність фінансування житлового будівництва, ефективність систем просторового планування, рівень розвитку будівельної індустрії, демографічні тренди та преференції населення. Проаналізовано суперечності між економічною логікою ринку житлової нерухомості та цілями сталого розвитку, що обумовлюють необхідність державного регулювання для балансування між ефективністю, справедливістю та екологічною стійкістю. Обґрунтовано пріоритетні напрями регуляторної політики: забезпечення доступності житла для різних соціальних груп, стимулювання енергоефективної модернізації житлового фонду, запобігання спекулятивним бульбашкам, формування компактних міських структур та адаптацію до кліматичних змін.
Розроблено концептуальну модель державного регулювання ринку житлової нерухомості, що інтегрує три взаємопов’язані підсистеми: цілепокладання (економічні, соціальні, екологічні та просторові цілі сталого розвитку), інституційних механізмів (багаторівнева координація між центральними, регіональними і місцевими органами влади) та регуляторних інструментів (фіскальні, кредитні, адміністративні, цифрові). Особливістю моделі є визнання неоднорідності територіального простору та необхідності диференціації регуляторних підходів через формування портфелю інструментів замість універсальних рішень; ефективність моделі забезпечується системою зворотних зв’язків на основі моніторингу результатів та оцінювання ефективності політик. Удосконалено типологізацію регіонів для цілей диференціації механізмів стимулювання розвитку регіональних ринків житлової нерухомості: виділено чотири типи територій з принципово різними викликами — динамічні агломерації з ризиками цінових бульбашок, регіони помірного зростання зі старінням житлового фонду, депресивні території з надлишком житла відносно скорочуваного населення та сільські території з потенціалом розвитку нових функцій в умовах цифровізації.
Визначено практичні інструменти стимулювання збалансованого розвитку регіональних ринків житлової нерухомості для кожного типу територій: для динамічних агломерацій — інтенсифікація використання міських територій, інклюзивне зонування, координація житлового розвитку з інвестиціями в транспортну інфраструктуру та макропруденційне регулювання спекулятивної активності; для регіонів помірного зростання — програми енергоефективної модернізації та реновації історичних центрів міст; для депресивних регіонів — концепція розумного скорочення з консолідацією населення у життєздатних населених пунктах; для сільських територій — модернізація житла, розвиток цифрової інфраструктури та кооперативних форм житлового забезпечення. На основі порівняльного аналізу скандинавської, німецької, американської та азіатських моделей житлової політики визначено можливості адаптації кращих практик з урахуванням інституційного контексту України. Обґрунтовано напрями цифровізації регулювання — застосування великих даних і штучного інтелекту, технологій розподілених реєстрів, геопросторового аналізу та цифрових двійників міст — із урахуванням викликів цифрової інклюзії, кібербезпеки й етичних принципів використання алгоритмів.
Дата реєстрації
2026-08-07
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-07 / 2026-08-07
