Дисертація доктора філософії. Тодуа Шота Ревазович. Забезпечення найкращих інтересів дитини в умовах воєнного стану в Україні

Реєстраційний номер

0826U004543, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

19-08-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Забезпечення найкращих інтересів дитини в умовах воєнного стану в Україні

Здобувач

Тодуа Шота Ревазович,

Керівник Андрусишин Богдан Іванович
Опонент Корнієнко Петро Сергійович
Опонент Островська Богдана Василівна
Рецензент Гавронська Тетяна Володимирівна
Рецензент Опольська Наталя Михайлівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Опис

Кваліфікаційна наукова праця є комплексним науковим дослідженням питань, пов’язаних із забезпеченням найкращих інтересів дитини в умовах воєнного стану та поствоєнного відновлення в Україні. Дисертація складається з трьох розділів, об’єднаних у вісім підрозділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Перший розділ «Теоретико-правова характеристика забезпечення найкращих інтересів дитини в умовах воєнного стану» присвячено аналізу становлення та розвитку концепції найкращих інтересів дитини як правового принципу та стандарту; методологічних засад забезпечення найкращих інтересів дитини в умовах воєнного стану, понятійно-категоріальному апарату дослідження. У результаті дослідження доктринального становлення принципу найкращих інтересів дитини виявлено, що початок цього правового дискурсу у Європі починається з XIX ст. Ключовими критеріями, що впливали на різний зміст принципу найкращих інтересів дитини є: 1. Сприйняття дитини як дитини, у якої окрема природа, що потребує окремої уваги, чи як «малого дорослого», якого потрібно готувати виключно до майбутнього. 2. Розуміння того, що саме є благом та потребами для дитини (благополучна сім’я, розвиток, гідне майбутнє). 3. Роль держави у забезпеченні найкращих інтересів дитини. 4. Роль сім’ї для забезпечення найкращих інтересів дитини. 5. Рівень дискримінації стосовно окремих категорій дітей. У роботу обґрунтовано, що після Першої світової війни формується уява про соціально небезпечну ситуацію, у якій можуть перебувати діти, які самостійно з неї вийти не в змозі. Таким чином покладається окрема правова позиція про вразливість дитини як члена суспільних відносин, а відтак, необхідність вчинення певних дій в інтересах дитини. Із прийняттям Конвенції ООН про права дитини 1989 р. забезпечення найкращих інтересів дитини починає охоплювати будь-які дії, що стосуються дітей, стало зрозуміло, що цей принцип є невичерпним з точки зору можливих ситуацій, рішень, що впливають на якість життя дитини. Зроблено висновок, що координація теоретико-методологічних підходів, застосованих у дослідженні гарантування найкращих інтересів дитини в період воєнного стану, зумовлена сучасним світоглядом. Аналіз проблеми проводиться на основі соціально-еволюційної парадигми, історичного, герменевтичного, ціннісного та комплексного підходів, з використанням філософсько- світоглядних методів, зокрема: діалектичного, формально-логічного, феноменологічного та трансцендентального методів. Включаються також загальнонаукові методи, такі як системний, структурний, метод сходження від абстрактного до конкретного. Окрім цього, використовуються конкретно- наукові та спеціально-наукові методи: порівняльно-правовий, історико- правовий, теоретико-юридичний та спеціально-юридичний методи. Важливу роль у структурі методології дослідження відіграють правові категорії та теоретичні поняття. Сформульовано визначення принципу найкращих інтересів дитини як правових ідей та стандартів, що передбачають виокремлення з-поміж законних інтересів учасників правовідносин пріоритетності дитини як особливого та вразливого учасника суспільного життя для забезпечення оптимального фізичного, матеріального, психологічного, духовного благополуччя у процесі прийняття рішень, що суттєво впливають на можливі варіанти життєвого розвитку дитини. Констатується, що в умовах воєнного стану особливості змісту найкращих інтересів дитини можуть бути дещо змінені, враховуючи надзвичайні обставини, у які дитина може потрапити, що суттєво впливають на її фізичний, психологічний, духовний розвиток та матеріальне благополуччя. В умовах воєнного стану зростають ризики: цілісності сім’ї, психологічної адаптації до надзвичайних умов, забезпечення належних матеріальних умов проживання (житло, харчування тощо), отримання освітніх послуг та інші. У другому розділі «Особливості реалізації найкращих інтересів дитини в умовах воєнного стану» проаналізовано нормативно-правовий вимір забезпечення найкращих інтересів дитини, гарантії забезпечення найкращих інтересів дитини в умовах воєнного стану, співвідношення забезпечення найкращих інтересів дитини і батьківських прав в умовах воєнного стану. Виокремлено компоненти, що входять до принципу найкращих інтересів дитини: 1. Особистісний, куди входять погляди та індивідуальність дитини, тобто ті інтереси, що первісно закладають у дитині основи автономної особистості. 2. Сімейний компонент включає право на збереження сімейного оточення та піклування. У цій складовій закладаються умови для збереження фізичної, психологічної та моральної цілісності, а також матеріального добробуту дитини, що є метою забезпечення найкращих інтересів. 3. Соціально- безпековий компонент, куди входять захист і безпека дитини, врахування її вразливого положення при прийнятті рішень батьками та державними органами щодо дитини.

Дата реєстрації

2026-08-12

Додано/оновлено в НРАТ

2026-08-13 / 2026-08-19