Реєстраційний номер
0826U004571, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-08-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Оперна творчість Н. Порпори у контексті виконавської практики останньої третини ХХ – першої чверті ХХІ століть
Здобувач
Судік Святослав Ігорович,
Керівник Сухленко Ірина Юріївна
Опонент Лобода Лариса Миколаївна
Опонент Гіголаєва-Юрченко Вікторія Олександрівна
Рецензент Жаркіх Тетяна Василівна
Рецензент Хуторська Анна Йосифівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
У доволі строкатій картині музичного мистецтва останньої третини ХХ – першої чверті ХХІ століття важливе місце займають тенденції, спровоковані історично-інформованим виконавством (HIPP – Historically Informed Performance Practice). З’явившись на межі ХІХ – ХХ століть воно визначило зміну культурної парадигми, що означало: суспільну зацікавленість музичною культурою XII – початку ХХІ століть та зміни у репертуарній політиці; реставрацію старовинних інструментів та виробництво їх сучасних аналогів; появу спеціалізованих ансамблів, оркестрів, та відповідно, науково-методичних робіт, присвячених специфіці барокового виконавства. Неможливо оминути увагою й фактор стрімкого розвитку мистецтва контратенорів, що зробило можливим нове сценічне буття багатьох оперних творів XVIII століття.
В цьому контексті особливої уваги заслуговує творчість італійського композитора Ніколи Антоніо Порпори (1686 – 1768), чий внесок у становлення західноєвропейського вокального мистецтва неможливо перебільшити. Н. Порпора увійшов в історію як автор чисельних opera seria та один з найвідоміших вокальних педагогів, серед учнів якого славетні: Фарінеллі (1705 – 1782), Каффареллі (1710 – 1783), Антоніо Уберті (1719 – 1783).
Повернення оперної спадщини Н. Порпори на сучасну сцену зумовлює необхідність системного аналізу його творчості та осмислення педагогічних принципів, що вплинули на становлення західноєвропейського вокального мистецтва. Актуальність теми дослідження обумовлена: визначальною роллю історично-інформованого виконавства у культурі останньої третини ХХ – першої чверті ХХІ століть; потребою заповнення наявних «лакун» вітчизняного музикознавства, пов’язаних з відсутністю системних праць про життєтворчість Н. Порпори; необхідністю наукового осмислення провідних стратегій репрезентації оперної спадщини Н. Порпори у сучасній виконавській практиці.
Мета дослідження – визначити провідні стратегії репрезентації оперної спадщини Н. Порпори у виконавській практиці останньої третини ХХ – першої чверті ХХІ століть.
Об’єкт дослідження – оперна творчість Н. Порпори в контексті західноєвропейського вокального мистецтва XVIІI – XXI століть.
Предмет – репрезентація оперної спадщини Н. Порпори у виконавській практиці останньої третини ХХ – першої чверті ХХІ століть.
Методологія дослідження передбачає залучення наступних наукових методів: історичний, системний; жанровий-стильовий, аксіологічний, інтепретологічний, виконавський. Це дозволило вирішити поставлені у роботі завдання, а саме: систематизувати сучасні наукові дослідження вокальної культури Бароко; визначити роль Н. Порпори в історії західноєвропейського вокального мистецтва; охарактеризувати оперну творчість Н. Порпори крізь призму базових концептів музичного Бароко; виявити основні засади вокально-педагогічної системи Н. Порпори та визначити її вплив на формування європейської вокальної традиції; висвітлити аксіологічний аспект сценічного буття оперних творів Н. Порпори в останній третині ХХ – першій чверті ХХІ століть; здійснити інтепретологічний аналіз сучасних постановок опер композитора у контексті взаємодії барокової стилістики та новітніх театральних практик; визначити провідні стратегії репрезентації оперної спадщини Н. Порпори в сучасній виконавській практиці.
У дослідженні вперше: визначено роль Н. Порпори в історії західноєвропейського вокального мистецтва; окреслено основні засади вокально-педагогічної системи Н. Порпори та їхній вплив на формування європейської вокальної традиції; визначено провідні стратегії репрезентації оперної спадщини Н. Порпори у виконавській практиці останньої третини ХХ – першої чверті ХХІ століть. Подальшого розвитку набули наукові концепти: «мистецтво контратенорів», «стиль музичної творчості», «комунікативні стратегії», «твір виконавця».
Дата реєстрації
2026-08-13
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-13 / 2026-10-11
