Реєстраційний номер
0826U004791, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
04-09-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Ідея автономії індивіда у працях Ральфа Емерсона і Вільяма Джеймса
Здобувач
Бень Богдан Тарасович,
Керівник Йосипенко Оксана Миколаївна
Опонент Менжулін Вадим Ігорович
Опонент Синиця Андрій Степанович
Опонент Соболєвський Ярослав Андрійович
Рецензент Мулярчук Євген Іванович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут філософії імені Г. С. Сковороди Національної академії наук України
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене ідеї автономії індивіда та дуалізму моністичних і плюралістичних філософських настанов у працях американського есеїста Ральфа Волдо Емерсона та психолога і філософа Вільяма Джеймса. З одного боку вони прагнуть захистити і зберегти індивідуальну автономію, що переважно висвітлено більшою мірою у дослідженнях, але з іншого – велику частину своїх текстів присвячують пошуку кінцевої мети індивідуальної автономії, прагнучи узгодити індивідуальну свободу із надіндивідуальною цілісністю.
У дослідженні проаналізовано історичні корені амбівалентного характеру ідеї автономії індивіда, що полягає у неможливості для індивіда одночасно належати цілому і бути незалежним від нього. З’ясовано методологічне коріння амбівалентності автономії індивіда, зумовлене нерозрізненням емпіричного і нормативного індивіда, чи емпіричного та трансцендентного виміру буття індивідів. Розуміння зв’язку індивідуального та надіндивідуального в термінах логіки цілого, принципом якої є компліментарність (взаємозалежність) частин і цілого, дає змогу розвинути концепцію унікального індивіда, який здатен виступати вільним (спів)творцем, а також реалізувати стратегію самовдосконалення й саморозвитку, запропоновану американським трансценденталізмом і прагматизмом.
Проаналізовано ідею автономії у філософії Р. Емерсона і В. Джеймса з погляду розрізнення домодерного і модерного розуміння індивідуальності на підставі різного опису категорій універсального та індивідуального: якщо для античності характерне подолання емпіричного Я, самотрансценденція у напрямку універсального з метою досягнути погляду вічності, космосу, розуму, Душі тощо, за модерної доби емпіричне Я починає наділятися самостійною цінністю, універсальне виражається у партикулярному з усією його випадковістю та частковістю. Доведено, що американські трансценденталісти відтворюють домодерну парадигму розуміння індивідуальності. Їхні підходи співзвучні з підходами античної філософії, які покликані реалізувати трансформацію індивіда у напрямку розвитку його найкращого Я, напрямку «морального перфекціонізму». Такий морально-екзистенційний перфекціонізм реалізується у звичайному світі автономними індивідами, з їх унікальними рисами, властивостями та певним простором свободи, але водночас спирається на онтологічний зв’язок «Я» з надіндивідуальним цілим (спільним благом, божественною частиною людською душі, Природою тощо).
Дослідження окреслює сферу свободи, застосовуючи Джеймсівську ідею того, що людина і світ — це відкриті системи, для яких характерні не лише детермінізм, але й вільна творчість, уможливлена незавершеністю світу. Таке трактування надає як діям людини так й іншим системам світу більшої значущості, а також зберігає складний двосторонній зв’язок індивідуальної автономії і надіндивідуальної залученості, свободи і відповідальності.
Дата реєстрації
2026-08-24
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-24 / 2026-09-28
