Реєстраційний номер
0826U005262, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
15-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Оцінка впливу порушень вуглеводного обміну на перебіг гострого ішемічного інсульту та результати лікування.
Здобувач
Ясній Ольга Михайлівна,
Керівник Тріщинська Марина Анатоліївна
Опонент Товажнянська Олена Леонідівна
Опонент Дельва Михайло Юрійович
Рецензент Волосовець Антон Олександрович
Рецензент Насонова Тетяна Іванівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика
Опис
Дисертаційне дослідження базується на аналізі результатів діагностики та лікування 124 хворих з ішемічним інсультом півкульної локалізації, які перебували на стаціонарному лікуванні в клінічній лікарні «Феофанія» ДУС з 22.10.2022 по 30.10.2023 рр. Критеріями включення були вік від 18 до 85 років, час від початку симптомів до госпіталізації до 24 годин та наявність інформованої згоди. Критерії виключення включали геморагічний інсульт, важку супутню соматичну патологію в термінальній стадії, онкологічні захворювання та попередню інвалідизацію (mRS > 2). Серед відібраних пацієнтів 59 (47,6%) становили жінки та 65 (52,4%) – чоловіки віком від 43 до 80 років. Середній вік жінок був достовірно вищим, ніж у чоловіків (69,49 ± 1,3 проти 66,25 ± 1,25 року, p = 0,041).
Для оцінки тяжкості стану використано шкалу NIHSS. Лабораторна діагностика включала розширений біохімічний аналіз із обов'язковим визначенням маркерів вуглеводного обміну (глікемія, HbA1c), що дозволило розподілити пацієнтів на три групи: з транзиторною гіперглікемією (n = 31, 25,0%), з цукровим діабетом 2 типу (n = 63, 50,8%) та контрольну (нормоглікемічну) групу (n = 30, 24,2%). Нейровізуалізація із застосуванням шкал ASPECTS та pc-ASPECTS підтвердила, що найчастішою локалізацією інсульту був басейн середньої мозкової артерії (84,7% випадків). Окрему увагу приділено протоколу контролю глікемії з цільовим рівнем 4,0–10,0 ммоль/л та застосуванням інсулінотерапії за показаннями. Визначено критерії раннього неврологічного погіршення. Оцінку результатів проводили за модифікованою шкалою Ренкіна (mRS) та індексом Бартел. Статистичний аналіз проведено з використанням сучасного програмного забезпечення (SPSS 26.0, R) та включав параметричні (ANOVA) й непараметричні (Крускала-Уоліса, Манна-Вітні, post hoc тести) методи, а також кореляційний аналіз.
Проведено детальний аналіз клініко-неврологічних особливостей та даних нейровізуалізації у пацієнтів залежно від стану вуглеводного обміну. Найбільш виражені неврологічні порушення за всіма досліджуваними синдромами виявлено у пацієнтів із ЦД2. Рухові розлади виявлено у 84,1% пацієнтів із ЦД2, що достовірно перевищувало показники як контрольної групи (50,0%, p=0,001), так і групи транзиторної гіперглікемії (64,5%, p=0,041). Відмінностей між групами транзиторної гіперглікемії та контролю не зареєстровано (p=0,30). Бульбарний синдром найчастіше спостерігався у пацієнтів із ЦД2 — 58,7%, що було достовірно вище за контрольну групу (33,3%, p=0,023). Частота бульбарних порушень у групі транзиторної гіперглікемії (48,4%) не відрізнялася достовірно від обох порівнюваних груп (p>0,05). Афатичні розлади зареєстровано у 54,0% пацієнтів із ЦД2, що було достовірно вище, ніж у контрольній групі (30,0%, p=0,034). У групі транзиторної гіперглікемії частота афатичних порушень не відрізнялася від групи контролю (p=0,78) та групи ЦД2 (p=0,12).
Тяжкість неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS при госпіталізації також була найвищою в групі діабету (10,41 ± 7,16 бала), що достовірно перевищувало показники групи без порушень вуглеводного обміну (8,73 ± 5,86, p = 0,04) та групи транзиторної гіперглікемії (8,13 ± 4,16, p = 0,03). Пацієнти з транзиторною гіперглікемією займали проміжне положення, не виявляючи статистично значущих відмінностей від контрольної групи (p>0,05).
Аналіз нейровізуалізаційних даних показав, що пацієнти з транзиторною гіперглікемією мали найвищий середній бал ASPECTS (9,45) та найбільшу частку пацієнтів із максимальним балом 10 (74,2%), тоді як група діабету та контрольна група мали подібні нижчі показники (8,40 та 8,50 відповідно). У структурі патології переважав басейн середньої мозкової артерії (84,7%), причому наявність порушень вуглеводного обміну не асоціювалася зі зміною ймовірності інсульту в певному судинному басейні чи сегменті. Найбільш виражені відмінності між групами спостерігалися в показниках атрофії мозку: загальний бал коркової атрофії був найвищим у пацієнтів із транзиторною гіперглікемією (8,2 ± 3,2), з тенденцією до статистичної значущості порівняно з іншими групами (p = 0,067). Шлуночково-мозковий індекс також був вищим у цій групі (0,33 ± 0,04 проти 0,31 ± 0,03, p = 0,03).
Також було встановлено, що пацієнти з цукровим діабетом 2 типу характеризувалися достовірно вираженими метаболічними порушеннями порівняно з групами транзиторної гіперглікемії та контролю: вищим індексом маси тіла (30,1 [27,8; 33,2] кг/м², p = 0,003), гіперглікемією при госпіталізації (11,0 [8,85; 14,2] ммоль/л, p < 0,001), підвищеним рівнем HbA1c (8,1 [7,1; 9,0]%, p < 0,001), атерогенною дисліпідемією (вищі рівні загального холестерину та ЛПНЩ, нижчий рівень ЛПВЩ, p < 0,01) та початковим зниженням функції нирок (креатинін 89,0 [79,0; 102,0] мкмоль/л, p = 0,008). Транзиторна гіперглікемія мала стресовий характер, що підтверджувалося помірним підвищенням глюкози при поступленні на тлі нормальних показників HbA1c.
Дата реєстрації
2026-09-18
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-18 / 2026-09-18
