Реєстраційний номер
0826U005460, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
09-10-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Юридичні гарантії прав людини в умовах воєнного стану: порівняльно-правовий аналіз
Здобувач
Пашаєв Борис Вахідович,
Керівник Богініч Олег Леонідович
Опонент Луцький Роман Петрович
Опонент Бобровник Світлана Василівна
Рецензент Тарахонич Тетяна Іванівна
Рецензент Сунєгін Сергій Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України
Опис
Питання юридичних гарантій прав людини в умовах збройного протистояння та дії правового режиму воєнного стану посідають одне з центральних місць у сучасній правовій науці та характеризуються стабільним і всебічним інтересом з боку науковців, що репрезентують різні теоретичні напрями й галузі юридичного знання. Актуальність зазначеної проблематики зумовлена її складною, багаторівневою природою, яка поєднує безпекові виклики, особливості функціонування публічної влади та необхідність забезпечення належного рівня охорони основоположних прав і свобод людини в екстремальних умовах.
Комплексність досліджуваного феномена спричинила формування значної кількості доктринальних концепцій і методологічних підходів, у межах яких по-різному осмислюються сутність, зміст, обсяг і допустимі межі юридичних гарантій прав людини в кризових правових режимах. У сучасному науковому дискурсі накопичено ґрунтовний корпус досліджень, присвячених, з одного боку, вивченню міжнародно-правових стандартів дерогації прав людини, механізмів їх процедурного контролю та інструментів міжнародного й наднаціонального захисту в умовах надзвичайних станів, а з іншого – аналізу особливостей національних конституційно-правових моделей реагування на збройні загрози, специфіки застосування норм міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права, а також правових механізмів захисту осіб, які належать до соціально та юридично вразливих категорій населення.
Особлива увага дослідників приділяється питанням гарантування прав цивільного населення, внутрішньо переміщених осіб, мешканців тимчасово окупованих територій, а також дітей, які стали жертвами збройної агресії та пов’язаних із нею порушень. Окреслені теоретичні й прикладні напрацювання формують цілісне та концептуально виважене підґрунтя сучасної доктрини юридичних гарантій прав людини у період війни. Водночас вони засвідчують, що попри значний рівень наукової розробленості, ця тематика залишається відкритою для подальших досліджень, які мають бути спрямовані на поглиблення методологічних підходів, уточнення змісту гарантій у світлі новітніх викликів, а також на вироблення ефективних моделей їх імплементації в умовах триваючих та потенційних кризових ситуацій.
Автор, у межах комплексного дослідження юридичних гарантій прав людини в умовах воєнного стану та з урахуванням компаративістської орієнтації роботи, здійснив всебічний аналіз низки концептуальних і прикладних проблем, зокрема: а) сформовано цілісне теоретико-правове обґрунтування системи юридичних гарантій прав людини під час воєнного стану, визначено їх сутність, структуру та відповідність міжнародним стандартам шляхом порівняльно-правового аналізу; б) визначено та обґрунтовано методологічний інструментарій дослідження, що інтегрує загальнофілософські, загальнонаукові, спеціально-юридичні та спеціалізовані методи, забезпечуючи наукову об’єктивність у вивченні меж правомірності обмежень і ефективності механізмів захисту прав людини; в) сформульовано і теоретично обґрунтовано доктринальне визначення юридичних гарантій прав людини, розкрито їх зміст, функції та структурні елементи, а також окреслено критерії правомірності обмежень прав і свобод в умовах особливого правового режиму; г) проаналізовано систему юридичних гарантій прав внутрішньо переміщених осіб, виявлено прогалини національного законодавства та запропоновано напрями його вдосконалення відповідно до міжнародних стандартів, зокрема Керівних принципів ООН щодо внутрішнього
переміщення; ґ) досліджено правові режими біженця, шукача притулку та особи під тимчасовим захистом, визначено їх зміст, механізми реалізації та роль у міжнародній системі захисту переміщених осіб; д) розкрито правові та інституційні механізми захисту прав людини на окупованих територіях, встановлено основні порушення норм міжнародного гуманітарного права та визначено напрями вдосконалення державної політики у сфері правозахисту під час триваючої збройної агресії; е) проаналізовано вплив балканських конфліктів 1990-х років на формування сучасних міжнародно-правових механізмів захисту прав людини, виявлено їхні структурні недоліки, нові практики реагування та значення для розвитку міжнародного гуманітарного й кримінального права; є) оцінено ізраїльську модель забезпечення прав людини в умовах тривалого збройного протистояння, виокремлено її ключові структурні елементи та визначено потенціал адаптації окремих механізмів до української системи правового забезпечення безпеки та захисту населення; ж) обґрунтовано теоретичні засади та сформовано авторське бачення напрямів удосконалення національного й міжнародного регулювання кризових ситуацій, акцентовано на потребі уніфікації правового режиму криз та модернізації стандартів захисту прав і свобод людини в умовах надзвичайних обставин.
Дата реєстрації
2026-10-16
Додано/оновлено в НРАТ
2026-10-16 / 2026-10-21
