Реєстраційний номер
2025U000188, Матеріали видань та локальних репозитаріїв
Категорія
Стаття
Назва роботи
Оцінка рентабельності гібридів кукурудзи за різних схем позакореневого підживлення
Автор
Паламарчук Віталій Дмитрович
Кричковський Вадим Юрійович
Дата публікації
18-03-2026
Постачальник інформації
Зернові культури №2 2025
Першоджерело
https://journal-grain-crops.com/arhiv/view/69a5e34392240.pdf
Видання
ДУ Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України
Опис
Актуальність. Кукурудза є однією з провідних сільськогосподарських культур, за валовим збо-ром у світі, зростання урожайності якої можна досягти шляхом проведення позакореневих піджив-лень. Представлено результати економічного аналізу ефективності вирощування гібридів кукурудзи залежно від комплексу агротехнічних чинників, зокрема умов вегетації, біологічних особливостей гібридів та позакореневих підживлень. Мета досліджень полягала у встановленні економічної та виробничої ефективності застосування позакореневих підживлень у технології вирощування кукуру-дзи на зерно. Методи. Польовий, лабораторний, лабораторно-польовий. Дослідження проводились упродовж 2021–2022 рр. в умовах Правобережного Лісостепу України на базі ТОВ Органік-Д. В дос-лідженнях використовували гібриди кукурудзи ранньостиглої групи стиглості: ДН Пивиха (ФАО 180), Мас. 10А (ФАО 180), ДН Меотида (ФАО 190), Почаївський 190 МВ (ФАО 190), середньоранньої: СІ Чорінтос (ФАО 290), Даніїл (ФАО 280), Аріосо (ФАО 260), Аладіум (ФАО 260), середньостиглої: ДМС Аміго (ФАО 340), СІ Батанга (ФАО 240), СІ Премео (ФАО 360), DКС 459 (ФАО 360). Результати. Встановлено, що застосування позакореневих підживлень забезпечило приріст урожайності у ранньостиглих гібридів кукурудзи у межах 0,82–1,34 т/га порівняно з контролем. Одноразове позакореневе підживлення сприяло підвищенню врожайності на 0,83 т/га, тоді як дворазове – на 1,43 т/га порівняно з контролем. Середній рівень рентабельності вирощування гібридів кукурудзи становив: ДН Пивиха (ФАО 180) – 58,0 %, Мас. 10А (ФАО 180) – 91,0 %, Почаївський 190 МВ (ФАО 190) – 75,4 % та ДН Меотида (ФАО 190) – 84,4 %. Застосування позакореневих підживлень забезпечило підвищення рівня рентабельності з 20,3 до 29,5 % порівняно з контролем. У групі серед-ньоранніх та середньостиглих гібридів кукурудзи відзначено подібну тенденцію взаємозв’язку між урожайністю, біологічними особливостями гібрида та рівнем рентабельності. Так, у групі серед-ньоранніх гібридів одноразове позакореневе підживлення забезпечувало приріст урожайності, в се-редньому на 1,01 т/га, рівня рентабельності – на 20,1 в.п., тоді як дворазове – на 1,77 т/га та рен-табельності – на 35,4 в.п. порівняно з контролем. У групі середньостиглих гібридів кукурудзи вико-ристання позакореневих підживлень сприяло підвищенню рентабельності на 18,5–25,7 в.п. порівняно з контролем. Зокрема, одноразове підживлення забезпечувало зростання рентабельності на 14,7 в.п., а дворазове – на 29,5 в.п. Висновки. Показники економічної ефективності та врожайності гібридів кукурудзи значною мірою залежать від групи стиглості, а також від біологічних особливостей кож-ного конкретного гібрида та позакореневих підживлень. Найвищі значення врожайності і рівня рен-табельності були отримані при використанні мікродобрива Хелатин Цинк, яке застосовували у фази розвитку 5–7 та 10–12 листків кукурудзи. Застосування цього препарату забезпечило підвищення економічної ефективності з 83,1 до 125,8 %, що свідчить про доцільність застосування у технології вирощування кукурудзи. Ключові слова: кукурудза, зерно, гібриди, група стиглості, позакореневі підживлення, рівень рентабельності, умовно чистий прибуток, урожайність
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-26
