Текст. Машіка Володимир Юрійович. КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТОКСОКАРОЗУ У ДІТЕЙ

Реєстраційний номер

2123U012448, Матеріали видань та локальних репозитаріїв

Категорія

Текст

Назва роботи

КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТОКСОКАРОЗУ У ДІТЕЙ

Автор

Машіка Володимир Юрійович
Ленченко Агнета Вінцеївна
Томей Адріан Іванович
Дебрецені Олена Валеріївна
Mashika Volodymyr Yuriiovych
Lenchenko Ahneta Vintseivna
Tomei Adrian Ivanovych
Debretseni Olena Valeriivna

Дата публікації

01-12-2023

Постачальник інформації

Ужгородський національний університет

Першоджерело

https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/60201

Видання

Ужгород: Поліграфцентр «Ліра»

Опис

Вступ. Токсокароз – це всесвітня зоонозна інфекція, що викликається личинками аскарид роду Toxocara, включаючи Toxocara canis (T. canis) та Toxocara cati (Т. cati). Описані чотири розлади ін- фекції, що часто трапляються: конверсійний токсокароз (КТ), нейротоксокароз (НТ) (наприклад, еозино- фільний менінгоенцефаліт), мігруюча личинка ока (ОЛМ) та вісцеральна міграція личинок. Мета дослідження. Визначити розповсюдженість токсокарозу у дітей з різною соматичною патоло- гією та оцінити ефективність лікування токсокарозу антигельмінтними препаратами. Матеріали та методи. Проведено анамнестичне та клініко-лабораторне обстеження дітей із різ- ною соматичною патологією з прицільним аналізом еозинофілії в загальному аналізі крові та визначен- ням специфічних ІgG до токсокар у крові імуноферментним методом. Рівень специфічного ІgG до токсо- кар вважали позитивним вище за 1,1 од. від діагностичного контролю. Проведено оцінку ефективності курсу лікування вермоксом та зентелом у пацієнтів із підтвердже- ним токсокарозом. Результати досліджень. Під час дослідження 72 дітей з різною соматичною патологію з хронічним затяжним перебігом у 43% обстежених спостерігалася еозинофілія більше 8–10%, а у 48,6% пацієнтів реєструвався рівень специфічного ІgG до токсокар вище за 1,1 од., що свідчить про інфікування організму токсокарами. У 36 пацієнтів із бронхолегеневою патологією (бронхіальна астма n=20; рецидивуючий бронхіт n=15; еозинофільний легеневий інфільтрат n=1) еозинофілія (еозинофілів більше 8-10%) спостерігалась у 13 (36,1%) пацієнтів, а позитивна реакція на специфічні ІgG до токсокар – у 17 (47,2%). Серед 10 дітей із хронічним гастродуоденітом у 4 (40%) дітей відмічалось збільшення рівня еозино- філів та позитивні результати на специфічні ІgG до токсокар. У обстежуваних дітей із нефрологічною па- тологією більш виражені зміни досліджуваних показників реєструвались при хронічному гломерулонеф- риті (3 дітей з еозинофілією та 3 із позитивним специфічним ІgG до токсокар). Очну форму токсокарозу було виявлено всього в 1 випадку з розвитком часткової сліпоти лівого ока (visus -0,2). Найбільш вагоми- ми ознаками у 35 дітей з підтвердженим токсокарозом були легеневий синдром (бронхіальна астма, ре- цидивуючий бронхіт, еозинофільна пневмонія) – 59,5 %. Після проведеного курсу антигельмінтної терапії зазначеними вище препаратами ми отримали по- зитивну динаміку. Ефективність застосування препаратів «Вермокс» та «Зентел» у лікуванні дітей, хво- рих на токсокароз за індивідуальними схемами підтверджувалась позитивною клінічною динамікою, ре- гресом клінічних проявів основного захворювання та зниженням еозинофілії. Висновки. Перебіг токсокарозу характеризується поліорганністю ураження. Найбільш частими реци- дивуючими хворобами, при яких спостерігається токсокароз є бронхіальна астма, рецидивуючий брон- хіт, хронічний гломерулонефрит, рецидивуюча алергічна кропив’янка, тривала залізодефіцитна анемія. Цілеспрямоване імунологічне обстеження на наявність специфічного до токсокар IgG в крові слід проводити дітям різного віку з вищеописаними нозологічними формами на фоні високої еозинофілії крові (вища за 8–10%) та відповідним анамнезом – має місце постійний контакт дітей із домашніми та вуличними собаками. Лікування дітей, хворих на токсокароз, вермоксом та зентелом було достатньо ефективним, що під- тверджувалось позитивною клінічною динамікою з нівелюванням симптомів основного захворювання та нормалізацією лабораторних показників.

Додано/оновлено в НРАТ

2026-06-13