Дисертація доктора філософії. Савчук Сергій Петрович. Нестандартні форми зайнятості в Україні та зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аспект

Реєстраційний номер

0824U003248, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

20-12-2023

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Нестандартні форми зайнятості в Україні та зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аспект

Здобувач

Савчук Сергій Петрович,

Керівник Венедіктов Сергій Валентинович
Опонент Вишновецька Світлана Василівна
Опонент Шумило Михайло Миколайович
Опонент Середа Олена Григорівна
Рецензент Трунова Галина Анатоліївна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України

Опис

Дисертацію присвячено дослідженню нестандартних форм зайнятості в Україні з урахуванням досвіду окремих зарубіжних країн. У дисертації визначено теоретичні засади правового регулювання нестандартних форм зайнятості. У Розділі 1 дослідження розглянуто особливості виникнення та становлення нестандартних форм зайнятості, проаналізовано понятійний апарат у сфері нестандартної зайнятості, а також наведено класифікацію нестандартних форм зайнятості. Здійснено порівняльно-правовий аналіз становлення та розвитку нестандартної зайнятості в Україні та зарубіжних країнах. Встановлено, що прискорений розвиток наведених форм зайнятості в Україні почався значно пізніше, ніж в більшості західних країн, в яких наведені форми зайнятості почали активно впроваджуватись та розвиватись починаючи з 70-х років ХХ століття. Зазначена обставина зумовлена передусім соціально-політичним фактором, пов’язаним з тривалим перебуванням України в наведений проміжок часу у складі СРСР та подальшим «перехідним» періодом, що припадав на першу половину 90-тих років ХХ століття. Ці чинники в значній мірі «пригальмували» процеси інтенсивного застосування і, відповідно, юридичної регламентації нестандартних форм зайнятості в Україні. До етапів становлення та розвитку нестандартних форм зайнятості в Україні належать: а) перший етап (друга половина ХІХ століття), зумовлений виникненням галузі трудового права та появою певних «стандартів» у реалізації права на працю і, відповідно, виключень із них; б) другий етап (початок ХХ століття – 70-ті роки ХХ століття), який характеризується формуванням та розвитком законодавства про працю та віднесенням до сфери його регулювання відносин «нестандартної робочої сили»; в) третій етап (70- ті роки ХХ століття – кінець ХХ століття), для якого характерною є детальна регламентація на законодавчому рівні «класичних» нестандартних форм зайнятості (тимчасова зайнятість (строкові трудові договори, короткострокова та сезонна праця), робота на умовах неповного робочого часу, а також надомна робота); г) четвертий етап (початок ХХІ століття – теперішній час), який передусім пов’язується з впливом цифрових технологій на всі сфери суспільного життя, наслідком чого є широке застосування «новітніх» нестандартних форм зайнятості, передусім, дистанційної роботи та роботи з використанням цифрових платформ. На підставі аналізу наукової літератури сформовано визначення нестандартних форм зайнятості, під якими слід розуміти будь-які форми трудової діяльності осіб, пов’язані із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати), що реалізуються з відступом від критеріїв, які притаманні стандартним трудовим правовідносинам, але, у більшості випадків, з поширенням на них гарантій, передбачених законодавством про працю. Нестандартні форми зайнятості здебільшого характеризуються наявністю однієї або декількох ознак: 1) тимчасовим характером праці та зменшеною кількістю робочих годин; 2) можливістю виконання трудової функції поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця; 3) широким використанням цифрових технологій; 4) можливістю відходу від традиційної двосторонньої моделі трудових правовідносин. Здійснено аналіз наукових праць щодо класифікації нестандартних форм зайнятості в Україні та на міжнародному рівні. Виокремлено наступні форми нестандартної зайнятості: 1) тимчасова зайнятість, яка проявляється в строкових трудових договорах, короткостроковій та сезонній праці; 2) робота на умовах неповного робочого часу та робота за викликом (трудовий договір з нефіксованим робочим часом); 3) багатосторонні трудові правовідносини (запозичена праця); 4) надомна та дистанційна робота; 5) робота з використанням цифрових платформ; 6) тіньова зайнятість та залежна самозайнятість. Особливістю наведених нестандартних форм зайнятості є те, що для окремих з них можуть бути характерними спільні ознаки. Наприклад, тимчасовий характер праці є притаманним не тільки для строкових трудових договорів, але й у більшості випадків для багатосторонніх трудових правовідносин. При цьому, окремі нестандартні форми зайнятості, можуть перебувати поза сферою регулювання національним трудовим законодавством. Це стосується, передусім, роботи з використанням цифрових платформ, яка протягом останніх років набуває значного поширення. Розділ 2 дослідження присвячено характеристиці сучасного стану нормативно-правового регулювання нестандартних форм зайнятості в Україні, а також розкриттю особливостей їх практичної реалізації на національному рівні. Проаналізовано нормативно-правові акти, присвячені регулюванню нестандартної зайнятості в Україні. Зроблено висновок про динаміку розвитку нестандартних форм зайнятості, адже з’явившись фактично одночасно із «стандартною» працею, нестандартна зайнятість постійно еволюціонує, потребуючи тим самим належного впорядкування в нормах національного законодавства про працю.

Дата реєстрації

2024-10-21

Додано/оновлено в НРАТ

2024-10-21 / 2026-07-01